Розділ 4. Новий світ

Зоя сиділа на задньому сидінні автомобіля, який прямував у центр міста. Поруч із нею сидів містер Грей, юрист, який зараз супроводжував її до офісу компанії Global Investments Corporation (GIC). Вона вдивлялася у вікно, спостерігаючи за рухом міста, але її думки були далекими.

— Пані Зоя, — звернувся до неї юрист. — Я розумію, що це все виглядає трохи несподівано. Але дозвольте мені розповісти трохи більше про GIC, щоб ви розуміли, яку відповідальність на себе берете.

Він почав говорити спокійно, але його голос звучав впевнено, ніби він знав кожну деталь про цю компанію.

— Global Investments Corporation — це одна з найбільших інвестиційних компаній у світі. Її основний напрямок — підтримка інноваційних ідей. Вони інвестують у новітні технології, альтернативну енергетику, а також у стартапи, які можуть змінити світ.

Зоя мовчала, уважно слухаючи.

— У них є офіси в найбільших містах світу: Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Сінгапур. Їхній капітал складає понад 50 мільярдів доларів.

— П’ятдесят мільярдів? — прошепотіла Зоя, ледве вірячи своїм вухам.

— Так, пані Зоя. GIC також активно співпрацює з іншими провідними компаніями. Крім інвестицій, вони беруть участь у благодійних проектах, захищають навколишнє середовище і підтримують нові бізнес-ідеї.

Зоя відчула, як у неї перехопило подих. Вона ніколи не уявляла, що опиниться у світі такого масштабу.

— Але я… Я не знаю, що робити. Я не маю досвіду керування компанією.

Містер Грей ледь усміхнувся:
— Не хвилюйтеся. Це не означає, що вам доведеться все робити самій. У компанії є команда професіоналів, яка допоможе вам адаптуватися.

Автомобіль зупинився біля величезної будівлі з блискучого скла. На верхівці виднілися великі літери GIC. Зоя вийшла з машини і роззирнулася навколо. Будівля була вражаючою, її масштаби нагадували їй, наскільки далеко вона зараз від свого звичного життя.

Містер Грей провів її у вестибюль. Там їх зустрів молодий чоловік у строгому костюмі.

— Це Джек, секретар покійної пані Анни, — пояснив юрист.

Джек подав руку Зої, усміхаючись привітно, але стримано:
— Пані Зоя, радий вас бачити. Я допоможу вам освоїтися.

Зоя лише кивнула, відчуваючи, як її руки трохи тремтять.

— Пані Зоя, — додав юрист, — мені потрібно відійти на зустріч, але перед цим я маю прохання. Ось документи, які потрібно підписати. Це формальності для передачі компанії на ваше ім’я.

Зоя взяла документи і трохи здивовано переглянула їх.

— Це правда необхідно?

— Абсолютно. І не хвилюйтеся, Джек залишиться з вами і допоможе з усім іншим.

Зоя поставила підпис, намагаючись не думати про масштаб цієї відповідальності.

— Все готово, — сказав містер Грей, забираючи папери. — А тепер я залишаю вас у надійних руках Джека.

Коли юрист пішов, Джек запросив Зою пройти за ним. Вони зайшли до просторого офісу з великими вікнами, звідки відкривався вид на все місто. На столі стояли кілька рамок із фотографіями Анни.

— Це її кабінет, — тихо сказав Джек. — Але тепер це ваш кабінет, пані Зоя.

Зоя зупинилася посеред кімнати, дивлячись на все навколо. Вона відчула, як серце стискається.

— Я не знаю, чому вона зробила це, — зізналася вона. — Чому залишила все це мені?

Джек задумливо подивився на неї.
— Пані Анна часто говорила про вас. Вона завжди повторювала, що ви найнадійніша людина в її житті. Вона вірила, що ви зможете зробити те, чого не змогла б ніхто інший.

Зоя мовчки дивилася на фотографії Анни. У її душі змішувалися страх, відповідальність і глибокий сум.

— Я постараюся не підвести її, — нарешті сказала вона, звертаючись більше до себе, ніж до Джека.

Джек усміхнувся:
— Не хвилюйтеся. Я тут, щоб допомогти вам у цьому.

І Зоя зрозуміла, що це лише початок її нового життя, яке вона ніколи не обирала, але яке тепер повинна прожити з честю.