Розділ 3. Прощання та несподіваний спадок

Ранок видався похмурим, ніби сама природа сумувала разом із родиною та друзями Анни. Хмари затягнули небо, і легкий дощ стікав по вікнах авто, коли Зоя їхала на похорон. Її серце стискалося від болю, особливо після новини, яку вона отримала сьогодні зранку: тіло Анни таки знайшли.

Зоя ледь могла стримувати сльози. Анна була їй не просто подругою, а майже сестрою. Вона згадувала їхні розмови, як разом переживали радощі й складнощі життя. І тепер… тепер усе, що залишилося, — це спогади.

Коли вона прибула на цвинтар, атмосфера була гнітючою. Зоя побачила чоловіка Анни, Джеймса, який стояв осторонь. Його обличчя було безбарвним, очі скляними, ніби він був на межі свідомості. Його батьки, мати та батько, трималися поруч із дітьми та онуками, але навіть їхня присутність не могла зняти цей тягар скорботи.

Коли труну опускали в землю, Зоя не стримувала сліз. Вона прошепотіла крізь плач:

— Чому, Анно? Як так сталося? Як ти могла залишити нас?

Вона почувалася порожньою, розбитою. Джеймс стояв поруч, його руки тремтіли. Він намагався здаватися сильним, але, здавалося, ось-ось упаде. Зоя несміливо торкнулася його плеча.

— Джеймсе… тримайся. Анна хотіла б, щоб ти був сильним заради Софії…

Його губи сіпнулися, але він так і не сказав ні слова. Він лише кивнув і відійшов убік, щоб не показувати свою слабкість.

Коли похорон завершився, люди почали розходитися. Раптом біля групи скорботних підійшов юрист, акуратний чоловік середнього віку з портфелем у руці.

— Доброго дня, я містер Грей, юрист покійної пані Анни Боард. Прошу кілька хвилин вашої уваги, — його голос звучав чітко, але з нотками поваги.

Всі зупинилися, здивовано поглядаючи на нього.

— Усі ми знаємо, яка трагедія сталася. Пані Анна написала заповіт на випадок її смерті. Я прошу всіх членів родини та близьких друзів пройти до окремої кімнати, де ми ознайомимося з цим документом.

Зоя була здивована:
— Заповіт? Анна ніколи не говорила про нього.

Її слова повторили й інші члени родини, але ніхто не зволікав. Усі рушили до невеликої кімнати неподалік.

Усі зібралися в тісному приміщенні. Містер Грей відкрив свій портфель, дістав кілька паперів і почав читати:

— Пані Анна Боард чітко визначила розподіл своїх активів. Квартира в Сингапурі та вілла на Багамських островах переходять її свекрусі та свекру. Чоловік, пан Джеймс Боард, отримує суму в розмірі 150 тисяч доларів. Решта членів родини, включно з дітьми, отримують по 5% акцій її компаній.

Зоя слухала уважно, намагаючись зрозуміти, чому вона тут. Юрист продовжив:

— Цитую далі. «Моїй найкращій подрузі, Зої Мюлле, я залишаю компанію Global Investments Corporation (GIC). Ця компанія була частиною мого життя, і я знаю, що Зоя, як ніхто інший, здатна продовжити мою справу.»

У кімнаті запанувала гнітюча тиша. Усі погляди вп'ялися в Зою.

— Що? — прошепотіла вона. — Це якась помилка…

Джеймс не витримав:
— GIC? Це найбільша інвестиційна компанія з капіталом у 50 мільярдів! Це… неможливо.

Мати Джеймса озвалася різким тоном:
— Чому вона залишила таку компанію подрузі, а не своїй сім’ї?

Зоя відчула, як її серце стискається. Вона не могла уявити, чому Анна зробила такий вибір.

— Я не знаю… Анна ніколи не говорила про це, — пробурмотіла вона, звертаючись до юриста. — Це правда?

Містер Грей кивнув:
— Це воля покійної. Компанія передається вам. Якщо ж ви відмовитеся, капітал GIC піде на благодійність.

Джеймс підвівся, його обличчя налилося червоним.
— Це несправедливо! Як вона могла так вчинити?

Зоя дивилася на нього, її очі були наповнені страхом і тривогою.

— Джеймсе, я… я нічого не знала про це. Я не хочу нічого забирати у вас.

Юрист перервав їх:
— Пані Зоя, ви — єдиний спадкоємець компанії. Закон не допускає передачі майна іншим членам родини без вашої згоди.

Родина продовжувала сперечатися, але Зоя мовчала. Вона відчувала, як на неї тисне відповідальність. Анна довірила їй своє життя, свої мрії, і вона не могла просто відмовитися.

— Я приймаю, — зрештою сказала вона.

Джеймс відвернувся, його кулаки були зціплені. Його мати зиркнула на неї з презирством.

А Зоя лише подумки обіцяла:
Анно, я зроблю все, щоб виправдати твою довіру.