Нове життя

Розділ 5

Ранком, Стас зазирнув в кімнату Рити, вона вже не спала, читала всі новини:

-Доброго ранку, Ритусь, як ти?

-Доброго ранку, мені вже набагато краще. Можна я піду в коледж.

-Ні в якому разі, можеш з нами поснідати, якщо хочеш, тобі треба ще трішки відпочити, поміряй температуру, а я прийду через декілька хвилин, домовились?

-Угу-ображено сказала вона.

-Прошу, не ображайся, я просто хочу щоб ти повністю видужала- сказав він і поцілував її в лобик.-Він пішов одягатись, і казати Ілоні що з нами буде снідати Рита, нехай покладе ще одну миску на стіл, потім він знов зайшов в її кімнату- Ну що там, показуй градусник, о, вже набагато краще 37 і 5, пішли снідати.

-Доброго ранку, Ритусь- сказала Ілона, коли вони спустились,-як ти?

-Доброго ранку, я вже краще.

-От і добре, сідай між Вікою і Юлею, вони будуть дуже раді.

-Ритусь, Ритусь!-Підбігли до неї дівчатка і обняли,- Ти вже здорова?

-Привіт красуні- з посмішкою відповіла Рита, їй подобались дівчатка, вони були такі добрі, милі…-Майже одужала.

-Пограєшся з нами після того як ми прийдемо?-Запитала Вікторія.

-Вона ще трішки хвора, тому їй краще відпочити-відповіла Ілона.-Сідаймо за стіл і снідаємо. Всім смачного.

Після сніданку всі покинули домівку, Маргарита залишилась одна. Їй було нудно, тому вона дивилась у вікно. Раптом, по одинадцятій годині вона замічає, як двоє невідомих чоловік перелізають через паркан, і про щось говорять. Рита при відкрила вікно щоб чути їхню розмову, хоча вони намагались говорити тихіше, але в них не виходило, тому було все чутно:

-А якщо хтось тут є?-запитав лисуватий чоловік.

-Не верзи дурниць, ми самі слідкували за всіма ними, нікого нема- відповів низенький товстий чоловік.

-А та старша дівчина?

-Напевно якась родичка, ти її вчора бачив?

-Ні, але…

-От бач, не бачив, вона поїхала додому, даю 100% гарантії. Відчиняй двері скоріше.

Після цих слів в Рити не було сумнівів, що це- грабіжники. Вона дзвонили і писала батькові, Ілоні, але ніхто з них не брав трубки, вона вирішили подзвонити Романові, адже писати не було часу, грабіжники вже пробрались в дім, на щастя він одразу взяв трубку:

-В тебе щось важливе? Я на парі.

-Так- пошепки відповіла вона.

-Чому ти шепочеш? Я прийду після пар, тоді й поговорим, ок?

-Ні-чуть голосніше вона відповіла тремтячим голосом.- Тут, в будинок проникли грабіжники, вони думають що нікого вдома нема.

-Що?- Крикнув Роман з тієї сторони.- Ти дзвонила хресному, Ілоні?

-Так, вони не беруть трубки, я не знаю що робити… мені страшно- її голос тремтів, Роман добре відчував страх Рити.

-Заспокійся, я зараз зателефоную в поліцію, батьку і ми приїдемо. Не хвилюйся, все буде добре. Я на зв’язку.

Потім він зателефонував у поліцію, а після батьку, він взяв трубку:

-Що таке?-здивованим голосом запитав батько.

-Де хресний? Його будинок грабують.

-Звідки інформація?

-Маргарита, вона дзвонила йому, Ілоні, але ті не брали трубки.

-Я зараз ж іду скажу їм, але в такий час нам годину їхати до їхнього будинку…

-Я зараз їду також, мені швидше, 10 хв і я там.

-Не заходи в будинок доки не приїде поліція, чув?

-Я маю чекати поки вони знайдуть її в кімнаті?

-Так! Не думаю що вони її вб’ють, якщо вони вибрали такий час.

-Буду давитись по ситуації,-сказав він і вибив.

-Романе! От трясця, спокійно Олег іди до Стаса.-говорив він сам до себе.-Де чорт візьми твій телефон?-крикнув він відчинивши двері кабінету Станіслава.

-Сам не знаю-спокійно відповів Стас.- Чому ти кричиш? Щось сталось?

-Твій будинок грабують зараза!

-Рита!- Він вистрибнув з крісла і пішов за пальтом.

-Заспокійся, ми й так швидше години не доберемось від офісу до твого будинку. Я їду з тобою, поїдемо моєю машиною.

По дорозі вони зустріли Ілону:

-Що з вами?-здивовано запитала вона.- Стас, ти якийсь блідий, та й ти, Олегу не найкраще виглядаєш.

-Наш будинок зараз грабують, поліція вже їде…

-Ой, який жах, там же Рита! Я їду з вами!

-Залишайся тут, прошу.

-Я ЇДУ!

-Цю жінку навіть танк не зупинить,- сказав Олег,- мерщій одягайся і поїхали.

***