Розділ 2

Розділ 2

-Мій батько? Це жарт? Не побачу тесту ДНК не повірю, мама сказала що мій батько помер, ще до того як я народилась, і всі в селі так кажуть.

-Це не так- сказала Ніна сумним голосом- ми хотіли як краще для тебе, тому я і Оля переконали все село що він помер.

-Я розумію їх, не сердься не них, на їхньому місці я б вчинив так само…-сказав Стас.

-Не повірю! І не хочу нічого знати, до тих пір поки не буду знати результату.

 -Ходіть пити чай, зігрійтесь - сказав дядько Григорій.

-Ідемо- сказала Ніна.

Під час чаювання всі говорили, але Рита мовчала, вона не знала чи радіти чи сумувати, яка їй користь з того що вона дізналась що її батько живий, тисяча і одна думка переплелись в її голові: «Так багато питань, але в кого знайти на них відповідь, в тітки не хочеться питати, все ж таки я залишусь без відповіді».  Всі почали ставати  з крісел, і Рита машинально, коли вони сиділи за столом, вона випала з реальності, так вона відчувала себе тоді. Вони подякували дядьку Григорію і вирушили в дорогу до машини. Коли вони були вдома, Рита сказала що вона стомлена і піде спати, Стас і тітка залишились на дворі і говорили:

-Я тобі вдячна що ти поміг найти її, але я ж просила, не казати що ти її батько, до того часу поки сам не будеш впевненим що хочеш забрати її- казала Ніна незадоволеним голосом.,

-Я знаю,  але я впевнений що вона моя дочка, не знаю чому, але я хочу щоб ми жили разом, хоч в мене є дружина і двоє маленьких принцес, але вони мене зрозуміють.

-Я  не знаю що сказати тобі… Напевно я піду, гарного дня, відпочинь.

-Дякую, тобі також.

Половина дня промайнула швидко, адже Рита і Ніна спали, вони були дуже стомлені. Коло шостої години вечора вони почули стукіт в двері, тітка пішла відкривати, там був Ярик, Рита вже думала тікати через вікно, адже знала якщо тітка їй нічого не казала, то від Ярика вона дістане по всі програмі:

-Знову тікаєш? Вирішила знов підняти людей на ноги тебе шукати?

-Ні-казала ніяково Рита .

-Як я радий- підійшов і обнявши казав Ярик- що з тобою все добре. Але з тобою щось не те? Розкажеш?

-Не тут…

-Гаразд, попрошу твою тітку пустити тебе погуляти- він пішов в кімнату Ніни, трохи побув там і вернувся.-Ну що ж одягайся, я чекатиму тебе на дворі.

Вони пішли гуляти до їхнього любимого ставка, коли Рита розказала про все що відбулось з нею, і про Стаса теж, Ярик навіть не находив слів, але все ж таки сказав:

- Чому саме зараз? Тітка думає що мужик який про тебе не знав 16 років візьме тебе до себе?

-Не знаю… Я боюсь, що ж буде далі?

-Не сумуй, я б хотів сказати що все буде добре, але я не можу знати що буде далі, я не хочу щоб ти їхала кудись…

-Пішли додому…

Дома Рита зразу ж лягла спати, на диво вона заснула швидко. Наступного дня в обід до них з тіткою приїхав Стас:

-Привіт- сказав він.

-Привіт- сказала Ніна-Прийшов тест Днк, так?

-Ти права, а де Рита?

-Вона сидить в кімнаті, читає.

-Я піду до неї.

-Гаразд…

Станіслав постукав у двері кімнати Рити:

-Заходьте.

-Привіт, Маргарито.

-Це ви?-здивованим голосом запитала Рита.-В вас є результат тесту?

-Так…

-Я догадуюсь якщо ви тут, то ви мій біологічний батько, так?

-Ти все сказала правильно, я тут для того щоб запитати тебе, чи не проти ти жити зі  мною і моєю сім’єю?

-А в мене хіба є вибір? Напевно краще жити з батьком якого ти не знаєш, чим в дитячому будинку… Але ваша сім’я, вона не буде проти?

-В мене дві маленькі дочки,  вони слухняні і дружелюбні, ви поладите, а моя дружина може стати тобі подругою, все буде добре, довірся мені.

-Не знаю чому, але я вам довіряю. Можна  мені ще трішки пожити тут, доки ви не оформите всі документи?

-Так, звичайно, я дуже радий що ти погодилась- він обняв її, хоча Рита не відповіла взаємністю, він ще трошки обнімав її.

-Будете обідати?- Запитала Ніна, коли зайшла в кімнату.

-Я не відмовлюсь- сказав Стас.

Після обіду, коли Стас пішов геть. Вечором Маргарита і тітка сиділи і займались свої справами, тут Рита запитала в Ніни:

-Я хочу попросити пробачення в тебе, за те що покину тебе…

-О ні, сонце, в тебе не має причин просити пробачення, ти ні в чому не винна, я хочу для тебе кращої долі, тому й подзвонила до твого батька, я не хочу щоб ти потрапила в дитячий будинок, не сумуй, все буде добре, ти ж зможеш приїхати і відвідувати мене, Ярика, ти будеш у великому місті, ти зможеш займатись тим чим тобі подобається.-Рита розплакалась, Ніна  обняла її і продовжила говорити,- Ритуся, не бійся, Стас хороший…

Після того, як Рита заспокоїлась вони пішла спати. Через тиждень  Стас мав всі документи які потрібні для того, щоб удочерити Риту, лишилось щоб Оля підписала документ в якому вона відмовляється від доньки...