Сьогодні я стала пізніше ніж завжди в 7:15. І всерівно зовсім не виспалась. Так до школи ще година. І мама вже на роботі...Можна включити музику!
Потрібно вдітись по-особливому, звичайно щоб вразити Діму. Таак... надіну вільну червону в'язану кофту і чорну юбку. Думаю сайдьот. Зроблю макияж і йду в школу.
Яка ж класна сьогодні погода, тепло, але дує теплий вітер. Айй... в очах потемніло, мене трохи підбила машина, я втратила свідомість і тільки встигла побачити як від'їжджає машина. Далі я прийшла в свідомість коли мене брав на руки Макс і знов втратила свідомість...
***
Я проснулась в якійсь просторній кмнаті на ліжку накрита пледом. І до мене донеслась розмова.
- З нею все буде добре? - почула я схвильований голос Макса.
- Так, їй дуже повезло, все обійшлось тільки забоями. І ще їй бажано не йти в школу мінімум 2 дні. Навсякий випадок.
- Ага, ясно. До побачення.
- До побачення.Я почула кроки і вирішила прикинутись, що ще сплю.
- І що мені з тобою робити? Як так можна було не подивитись на дрогу. Я ж переживав. - сказав він сам до себе не знаючи, що я його чую.
Він переживав за мене? Але я ж йому ніхто, а він ж мудак і егоїст... чи може ні? Але гарний.. Так все потрібно зробити вигляд, що я прокидаюсь. Бліін Влад і Аліна напевно переживають.
Я відкрила очі, він сидів на кріслі напроти мене.
- Ти як? Нічого не болить?
- А де я?
- Ти в мене вдома.
- Все доб... - сказала я і попробувала встати. Тут мене різко заболів бік. Я скривилась і лягла назад.
- Що болить? - спокійно сказав він.
Але я встигла побачити в його очах... переживання?
- Бік, а як я тут опинилась?
- Я їхав до школи і побачив, тебе на дорозі, вирішив забрати тебе додому і викликати лікаря. Вона сказала, що ти обійшлась ушибами і тобі потрібно декількя днів побути вдома.
- Дякую. - щиро сказала я.
- Ти лежи, а я піду зроблю чай.
Невже він на справді не такий поганий?
- Тримай. - сказав Макс передавши мені кружку з гарячим чаєм.
- Яка година?
- Вже 16:14.
- Бліін мама напевно переживає.
- Не хвилюйся, я попросив Аліну подзвонити їй і щось придумати.
- Ще раз дякую за все.
- Нема за що. - усміхнувся мені хлопець.
Яка ж в нього гарна усмішка... Таак стоп, нєє. Я не можу в нього влюбитись, тільки не це.
- Ще лікар дав крем, ним потрібно намазати бік. Я тобі поможу.
Він підйшов до мене і припідняв кофту. Взяв трохи крему і доторкнувя до мене.
Так спокійно.
- Так не болить?
- Ні. - тихо сказала я.
І тут він приблизився до мене і.. поцілував мене. І зразу відійшов зробивши вигляд, що нічого не сталось
- Я напевно піду додому.
- Я тебе підвезу.
- Та ні я якось сама, ти ітак багато для мене зробив.
- Це не обговорюється.
- Тоді йдем?
- Ось бери, це твої речі.
***
- Ми приїхали.
- Ну що ж, ще раз дякую. - сказала я і неочікувано для себе поцілувала його в щоку, і вийшла з машини.
Я ледве піднялась на свій 2 поверх, тому що бік все ще болів. І зайшла в квартиру. Надіюсь мама нічого не замітить.
- Маам, привіт.
- Привіт, як там проект по історії.
- Вже майже зробили половину.
- Йди постав телефон на зарядку і йдем вечеряти.
Сьогодні на вечерю був мій улюблений сирний суп. Але мені чогось не хотілось їсти, все думала про Макса і Діму... Що ж мені робити?. Треба написати Аліні. І все розказати.
Чат з Аліною
Н: Привіт, я вже вдома. Дякую за відмазку для мами, приходи до мене завтра після школи. Все тобі розкажу❤
А: Привіт, ти як?💋 Я обов'язково прийду❤
Н: Все добре, тільки трохи болить бік(
А: Ясненько, ну добре до завтра.❤
Н: До завтра.❤
Ну все лягаю спати. Ще довго я обдумувала події цих 2 днів і аж тоді заснула.
#11017 в Любовні романи
#4336 в Сучасний любовний роман
#2925 в Молодіжна проза
Відредаговано: 21.02.2020