Глава 1

- Нікаа! Вставай! Сьогодні перший день школи, не можна запізнюватись - почула я крізь сон...

- Вже встаю! - вигукнула у відповідь я. Ненавиджу рано вставати! Люблю спатии.... ну чому іменно сьогодні? Ладно, сьогодні все буде по іншому! - подумала я і попрямувала в душ. 

Вода трохи взбодрила мене і я пішла збиратись. Сьогодні я надіну кремове плаття, шкірянку і туфлі на не високому каблуку. Ще я наділа круглі кульчики кольца і приступила до макіяжу. Намалювала стрєлки, брови, добавила трохи консилера і намалювала губи блиском. Волосся залишила розпущеним. Все, я готова! 

- Доброго ранку! - сказала я до мами і сіла за стіл з сніданком. 

- Доброго ранку, ну як? Смачно? 

- Ммм, дужее. -Ну все я пішла, люблю! -Гарного дня! 

-Тобі також - сказала я закриваючи двері.

Так як йти до школи не довго, через 7 хв я вже була там. Бліііін до дзвінка залишилось 2 хвилини. Задивившись в телефон я відчула удар... я врізалась в якогось пацана.... в перший день... Шо зі мною не так?

- Оой, я .... - хотіла вибачитись я, але мене перервали.

- Ти шо кончєна?! Дивись куда йдеш дура!

- Ти шо дебіл? Мало того що врізався в мене ще й обзиваєш?

- Ти хоть знаєш на кого голос підняла? В тебе будуть великі проблеми. - сказав він з легкою ухмилкою.

- Єдиний в кого можуть бути проблеми це - ти! Мудак! - сказала я і впевнено пішла шукати кабінет, так як до уроку залишилась хвилина. Мені вдалось зорієнтуватись і зразу після дзвінка зайшла в клас.

-Доброго дня! Я новенька Вероніка Андерс. 

-Добрий день, я Олена Василівна, твій класний керівник. Розкажи про себе і сядь за вільне місце, де захочеш. 

А вона хороша подумала я і почала розказувати про себе 

- Всім привіт, я Вероніка, мені 16, недавно переїхала в це місто. Займаюсь танцями. 

Вільних місць було не багато, я пішла і сіла за 3 парту до одного дуже милого і симпатичного хлопця. В нього було русе волосся і зелені очі. Чому б ні? Він привітливо зняв портфель з крісла і преставився - Привіт! Я Влад. Ти вже забрала підручники? 

-Привітик, ще ні. 

Він усміхнувся і посунув книгу на середину. Урок йшов не дуже помало і Влад запропунував показати мені школу. Я думаю ми здружимось. - -Привіт, я Аліна, твоя однокласниця, давай на наступній перерві сходим разом в їдальню? - сказала мені блондинка з сірими очами. 

- Так, я тільки за! Заодно краще познайомимся. 

- Нік, ідем? 

- Ой вибач, я піду. 

- Так звичайно! 

- До зустрічі! - сказала я на останок і підійшла до Влада. 

- Ти не проти якщо я буду тебе називати Ніка? - сказав хлопець і знову очаровуючи усміхнувся. 

-Так, я не проти. - сказала я усміхнувшись у відповідь. 

Він показав мені школу. А він веселий! І тут повертаючись до класу ми зустрілись з тим самим вискочкою з яким я ,,зіткнулась" в коридорі. Ну чому іменно зараз? Такий хороший настрій був. Він злобно усміхнувся мені і привітався до Влада. 

- Знайомся це мій найкращий друг - Макс, а це - Ніка. 

- Дуже приємно - З хитрою ухмилкою сказав Макс. 

- Не взаїмно - з'язвила я. Проігноривши ці слова він сказав - Тепер вона твоя однокласниця? 

- Так, ну що побачимся в їдальні, а ми вже підем. 

Макс кинув на мене останній погляд і пішов у протилежну сторону. - Він хоть і здається козлом, насправді він хороший. Коли ви встигли пересіктись? - задумливо промовив Влад. 

- Да так в коридорі перед уроком.

І тут продзвинів звінок і ми зайшли в клас. На наступній перерві ми з Владом і Аліною пішли разом у їдальню. Аліна мені розказала, що він їй подобається. А я навіть думаю, що це взаємно. Вони такіі милі. Більше під час школи нічого такого не сталось. Після школи я попрощалась з новими друзями і пішла в сторону дому. Хоть на вулиці було ще тепло, було багато калюж і деяке листя вже було готове жовтіти. Осінь дуже гарна пора року, але всетаки надаю перевагу літу або весні. Мої роздуми перервала машина яка різко затормозила в калюжі біля мене. І звичайно все полетіло на мене. Бляха за що? І тут відкрилось вікно водія. І звісно ж я побачила його... 

- Ти що зовсім здурів?! - Макс ігриво ухмильнувся. 

- А що тобі не подобається, малишка? 

- Не смій мене так називати! 

- Ну що ж побачимся в школі. - сказав він і поїхав.

 Нуу все таки він гарний, хоть ще той мудак. Він брюнет з ярко голубими очима, і виразними скулами, вищий за мене десь на голову. Яка ж я зла! Дебіл! Добре, що я вже близько до дому. Я йому ще помщусь! Я прийшла додому зробила уроки і лягла спати. Десь годину не могла заснути, обдумувала події дня.