Я завершую свою розповідь, сидячи в бібліотеці. Прихід чужоземців, які навчили нас багато чого нового, зарахували як моє нове життя, хоча я не зробила нічого для того – тільки зустріла їх. Тепер я прагну створити щось справді нове, пишучи цю розповідь. А вже вам судити, що нового я сюди додала – чи то гори, що з волі Богів стають палацом, чи самих Богів, які виявилися примарами. Хто зна, чи не був Золотий просто моїм начальником? Він міг вирішити, що я – легка здобич, я ж бо – дівка-вічний міліціонер – так скаржилася на своє нудне життя?
Відредаговано: 14.06.2019