І наостанок

Закінчивши книгу і осягнувши цілком її зміст, тематику, яку охопив та зміг розкрити у готовому до практичного застосування вигляді, я отримав упевненість, що читач зможе достеменно уявити собі, якою буде наша нова країна. 

Доволі невелика кількість сторінок вмістила у собі щільно спресовану важливу інформацію детального, покрокового плану її побудування. 

Для мене було важливо усвідомити, чи буде ця інформація достатньою для досягнення поставленої мети – моделювання і побудування принципово нової країни, якої у такому вигляді поки ще в світі не існує. Чи стануть переконливими усі наведені вище доводи про актуальність та життєздатність майбутньої кооперативної держави?

Упевнений, що доленосні для всіх думки надходять до нас безпосередньо від Промислу Божого. Тому й не так важливо пишатися тим, що ти вигадав усе самотужки. Треба лише вірити, що викладене дійде до людей і стане їм у пригоді як компас, як система важливих орієнтирів у їх житті, яке не можна просто так«профукати»нанівець, бо кожному воно дається Богом лише один раз.

Тому закінчити хочу низкою думок, які вважаю надважливими. Як для себе, так і для майбутнього держави.І щиро сказати при цьому:

Слава Господу за усе!

Саме ці слова підсвідомо, на «автоматі» вимовляємо ми під час молитви до Бога. Але за що слава? За «просто так», чи за дароване нам життя? За родючу землю чи напрочуд вдале географічне розташування країни? А може за чудові природні можливості та умови? І чи можемо ми взагалі визначити для себе те саме головне, саме дійсне, за що славимо Єдиного Бога? 

Основні закони природи колись знайшли влучне відображення у біблейській притчі, коли Господь накормив величезну кількість людей лише п’ятьма хлібинами. Ця історії несе у собі дуже глибокий сенс. І ось чому. 

Земля, що у людей під ногами, є великим, воїстину святим даром природи. Вона є величезним акумулятором Божої сонячної енергії. Енергія ця невичерпна і тільки вона дає людям джерело для існування – власне їжу.

Слід розрізняти поновлювану зовнішню енергію, яка йде до нас від Бога (можна назвати її енергією Сонця), та поновлювану внутрішню, земну енергію, «законсервовану» природою в її надрах.  Саме головне, що у будь-якому разі енергія Сонця перетворюється у живу Матерію або Речовину (енергію прогресу), яку ще називають Даром Природи. 

Людство – це живий організм і воно завжди жило і буде жити за фізіологічними законами, які ще звуться законами природної економії. І основне багатство людстства – це родючість землі, з якої воно себе годує. А додаткове багатство – промисли відновлюваних дарів природи.

Ми поступово підійшли до найважливішого висновку, який в еру новітніх технологій несподівано, але переконливо повертає наш погляд назад у далеке минуле. Щоб не казали нам сучасні інноватори, але найперша потреба людини – це їжа. Звідси виходить безперечний пріоритет сільськогосподарського виробництва перед будь-яким іншим. Бо енергія прогресу активно створюється лише в сільському господарстві як виробництві основних засобів існування людини. Пасивно вона створюється я вигляді готових дарів природи: промислу море- та лісопродуктів, дичини від полювання та інше. Хіба все це не з ряду основних засад ідеології кооперативної держави?

Колись видатний вчений Тімірязєв у книзі «Життя рослин» справедливо написав: «Їжа служить джерелом сили в нашому організмі тому, що вона не що інше, як консерв сонячних променів». Якщо ми торкнулися феномена сонячної енергії, проявом якої є життєво необхідний процес фотосинтезу, маємо зазначити, що Велика Сила, яка творить світло і є єдиним суб'єктом виробництва Матерії(Речовини). Звідси єдиною продуктивною у повному сенсі цього слова є землеробська праця, результатом діяльності котрої є приріст і доповнення саме живої речовини або організмів. Усе інше – лише виробництво Форми, а ніяк не Матерії. 

Природна родючість ґрунту вкупі з родючістю лісів, морів і річок – реальна умова для створення абсолютної додаткової вартості. Виникає ця вартість з додаткової енергії Сонця, яку суспільство використовує саме у землеробстві. Землеробство ж ґрунтуєтся на розумінні, що земля як гумус не тільки має вартість, а разом із Сонцем є єдиним виробником абсолютної додаткової вартості. Вона виникає у вигляді ренти в його первісному загальному сенсі (від латинського «reddere», що означає «повертати, віддавати»). І відтворюється вона тільки землею.При цьому треба пам'ятати, що дари лісів, морів і річок теж беруться людиною у природи як результат промислів. Ці дари поновлювані, як і родючість ґрунту. Звідси висновок: абсолютна додаткова вартість існує тільки в землеробстві. Це теж з низки основних постулатів кооперативної держави.

Субстанцією абсолютної додаткової вартості є сукупна енергія суспільства, укладена в родючості ґрунту, з якого людство отримує для свого харчування урожаї сільськогосподарських культур та багато іншого. Величина абсолютної додаткової вартості визначається багатством поновлюваних енергетичних джерел, якими людина користується для свого існування.  

Тому людина – не генератор енергії, а її провідник. Сам генератор слід шукати не в людських м'язах, а тільки в природі. Людська праця лише спрямовує певними артеріями накопичену природою енергію. 

В процесі руху економічними артеріями енергія перетворюється у капітал, який виробляє промисловість. Але ґрунтується цей капітал лише на безмежній щедрості дарів природи. І лише за допомогою землеробства. Тут усе також відповідає принципам кооперативної держави.