Ставлячи перед собою амбітні завдання, які передбачається втілити в новій кооперативній державі, ми повинні точно визначитися з пріоритетниминапрямками задля спрямування туди наших основних зусиль і назвати їх.
Це насамперед:
Перелік усіх важливих програм, звичайно, набагато більший, але ці найперші і надважливі.
Особливо хотів би сказати про освіту нації. Говорячи про неї, ми маємо на увазі передусім вченість, бо вченість — це теж золотий запас нації. Вище було сказано, що як до золота, врешті решт, мають звестися усі фінанси держави, так і на справді вченій людині зійдуться всі людські життєві цінності, всі нитки, які зв’язують наше суспільне життя, поєднують усі нерви нашої історії. І, як у випадку з фінансовим золотим запасом, резерв ученості теж має задаватися, зберігатися й охоронятися державою. Бо державі вченість її людей вигідна, це наш уже нематеріальний золотий запас.
Але є ще одне. Без чого нова держава в тому унікальному вигляді, про який ми мріємо, взагалі неможлива.Це проблема відновлення втраченого зв’язку між поколіннями. Турбота про міцний соціальний зв’язок молодого і старшого поколінь у кооперативній державі має проявлятися у вигляді існування і постійної дії «мережі солідарності» довкола кожної людини, яка цього потребує. До кола її опікунів повинні ввійти ті, хто щодня оточує цю людину: рідні, сусіди, дільничний лікар, працівник соціальної служби, дільничний міліціонер, продавці сусіднього магазину та ін. Така допомога має здійснюватися переважно за волонтерським принципом.
Але за потреби видатки на таку діяльність може бути передбачено і коштом відшкодувань з відповідного соціального фонду структур кооперації, до якої територіально або юридично має чи мала стосунок нужденна людина або якщо там працюють її рідні.
Висновок. Успішна діяльність виробничих і торговельних структур, які об’єднає кооперативний рух, має стати надійним джерелом недержавного фінансування важливих соціальних програм.