Фундамент побудови нової держави — остаточна перемога над корупцією

Головний актив нашої країни – її потенційно сильне громадянське суспільство. Країна з таким суспільством є надто відкритою, щоб залишатися й надалі настільки корумпованою. Її громадяни надто освічені, щоб залишатися настільки ж бідними. Комусь врешті-решт доведеться відступити, і навряд чи це буде громадянське суспільство.

Нам треба нарешті засвоїти, як «Отче наш»: усі наші кроки на шляху побудови сучасної конструкції керування новою державою мають вести до винищення такого явища, як корупція, що розкладає усе і вся.

Звичайно, цьому великою мірою має сприяти описана вище модель «електронної держави», де будь-який персоніфікований контакт між громадянином-споживачем державної послуги та чиновником-виконавцем буде максимально мінімізованим. Але це не головне.

Усе, що ми повинні і будемо робити для оновлення країни, має бути нанизано на єдиний стрижень — тотальну боротьбу з корупцією. Ефективна боротьба з цим ганебним явищем, — по суті, єдина можливість зберегти керованість державою. І ще одне, найважливіше — тільки за умови перемоги над корупцією та безумовного дотримання законів легалізується вітчизняний бізнес, податки від нього підуть до бюджету і тільки тоді реально «відчиниться брама», через яку ззовні потечуть інвестиції і нові технології.

Ви спитаєте, а де ж наші доблесні правоохоронці, котрі за присягою повинні боротися з цією корупцією? І не тільки боротися, а ще й не брати в цьому участі самим.

Відповідь на це не буде простою. Такі питання, якзахист життя громадян, їх майнових прав та результатів їхньої праці, мають бути найголовнішими для тих, кому за Конституцією належить це робити.

Присяга присягою, але ми повинні усвідомлювати, що правоохоронці (особливо початківці) — теж звичайні люди і мають таке саме право жити гідно. А ще вони мусять надійно захищати свій народ, іноді ризикуючи власним життям, але, на відміну від інших наших громадян, винятково за заробітну плату з державного бюджету. І все!

Зі свого гіркого досвіду ми теж знаємо, що скільки не плати... Продовження цієї фрази всім добре відоме. Тому зараз я писатиму не про те, як нам треба забезпечити гідне утримання правоохоронців (тут двох думок і бути не може) задля того, щоб вони були добре мотивовані державою і завжди готові самовіддано захищати своїх громадян, а про те, що вже маючи таке утримання і спеціальні професійні привілеї, вони не сміли навіть подумати про хабара під загрозою водночас втратити все, причому за всі роки служби. І мова тут зовсім не про таку крайню форму покарання, як засудження й ув’язнення. Її справді може бути застосовано до особливо зухвалих порушників присяги. Йтиметься про надважливе: як зробити так, щоб правоохоронцеві (і будь-якому державному службовцю) стало НЕВИГІДНО брати хабара, порушуючи чи прикриваючи факти порушення закону.

Відповідь є. Треба втілити в систему функціонування нової держави Професійний соціальний контракт з державою працівника правоохоронних органів, військовослужбовців та державних службовців, розробивши при цьому досконалу, справедливу і відповідну завданням оновленої державної служби Табель про ранги.

Розкриємо основні принципи такого важливого й потрібного всім документа. Має бути ясно, що держава, приймаючи на службу тих, хто вірою і правдою повинен їй служити (а в крайньому разі віддати за неї життя), зобов’язана офіційно підтвердити для такої людини її статус, рівень утримання, привілеї й гарантії. Такий документ має підписуватися між новим працівником та повноважним представником держави (наприклад, міністром) на двадцятирічний термін і набирати чинності через певний час, визначений для службовця як випробувальний термін. Немає зараз сенсу повторювати обов’язки такого службовця перед державою і народом — усе це відображено у його присязі.

А от про обов’язки держави перед ним треба сказати докладніше. Якщо людина, яка повинна вірою і правдою служити державі й захищати її згідно із законом не має права отримувати будь-які сторонні доходи, держава повинна взяти на себе (і виконати!) наступні обов’язки.

1. Через рік надати працівникові, який успішно пройшов термін випробування, службове житло, відповідне його сімейному стану. Надалі, мірою збільшення сім’ї, а також кар’єрного зростання, житлові умови мають синхронно поліпшуватися, але однаково статус житла протягом усього терміну дії соціального контракту повинен залишатися тільки службовим, без права його відчуження. Якщо людина протягом терміну служби міняє місце її проходження, їй виділяється аналогічне за розміром і станом житло незалежно від нового місця проживання. І тільки по закінченні терміну дії соціального контракту працівник, який сумлінно відслужив, отримує своє останнє службове житло у приватну власність. Для виконання такого масштабного завдання відповідним відомствам треба буде сформувати і постійно поповнювати банк службового житла. Як це працюватиме — тема для окремої розмови, але ці механізми автором розроблені і тому добре відомі.
2. Заробітна плата, зафіксована в такому контракті як початкова для будь-якого звання чи посади, має відповідати рівню вищому, ніж середній, для кваліфікованих фахівців в країні. Надалі вона повинна пропорційно зростати згідно з підвищенням звання й посади службовця, що кожного разу має фіксуватися окремим додатком до соціального контракту. Важливий момент: саме «тіло» зарплати має складати левову частку загальної суми утримання, решта — це надбавки за звання та складні й ризикові умови праці. Такий алгоритм потрібний для збереження стабільним самого окладу як основного складника утримання службовця з метою унеможливлення прояву волюнтаризму через бажання його керівників «відрегулювати» невеликий за розміром оклад суттєвими надбавками, щоб зробити працівника залежним від прояву їх службового свавілля.
3. Страхування службовця від будь-яких ризиків держава має здійснювати протягом усього терміну дії соціального контракту. Але, на відміну від нинішніх принципів страхування, по-перше, страхування ЗАВЖДИ має покривати всі видатки на лікування й інші компенсації в разі поранення чи захворювання працівника під час виконання ним службових обов’язків. У разі його смерті сума страхування має бути збільшена в рази і стати разом з пенсією по втраті годувальника реальною допомогою для сім’ї загиблого. По-друге, якщо людина успішно пройде весь термін служби, вона має отримати при виході на пенсію максимальну страхову суму, яку теж має бути зазначено в соціальному контракті. Така сума, на мій погляд, не може бути меншою, ніж її гривневий еквівалент у 50 тисяч євро.
4. Спеціальні службові привілеї:

• безоплатне і позаконкурсне навчання дітей у відомчих навчальних закладах будь-якого рівня;
• безвідсоткові цільові кредити, які видаватиме спеціально уповноважений державний банк, який обслуговує фінансування відомства з державного бюджету;
• певні побутові пільги, які можуть бути надані службовцю та його сім’ї відомством або місцевими органами влади.