Заснування малоенергоємного суспільства нового типу

Україна й українці вже понад двох десятиліть своєї незалежності потерпають від залежності (перепрошую за каламбур) зовні в енергетичній сфері. Тут у нас у всьому проблеми: морально й технологічно спрацьоване обладнання, яке дісталося нам у спадщину від країни, де енергоресурсів завжди вистачало і про жодну ощадливість, звичайно, ніхто й не думав, брак потрібних уже новоствореній країні власних енергоресурсів, неможливість (а потім і небажання) швидко освоїти навіть уже розвідані родовища. Додамо ще до цього майже повну відсутність альтернативної енергетики та впроваджених енергоощадних технологій.

І ще те, що потім виявилося найнеприємнішим для країни: такі вкрай потрібні власні енергоресурси й ощадні технології стали зовсім ні до чого будь-якій українській владі. Їй одразу було набагато цікавіше палити недешевий імпортний газ, купований за валюту, «змішуючи» його з власним українським, при цьому гратися різницею в ціні для різних прошарків споживачів. Цікавіше було й «закопувати в землю» шалені бюджетні кошти, дотуючи майже завжди збитковий і небезпечний для людей видобуток вугілля. Цікавіше стало щороку підвищувати комунальні тарифи на тепло, зробивши при цьому непрозорою систему обліку втрат енергоресурсів. І ще багато-багато різних схем, наприклад, приватизаційних у самій енергетиці. Все це разом сприяло появі астрономічних багатств у тих, кого було допущено до цієї годівниці. Без винятків.

Ви спитаєте: а що ж народ? А народ мав платити дедалі вищі комунальні тарифи під монотонне базікання можновладців про занадто дорогий російський газ та сумнівні перспективи інвестування у власну вугільну промисловість чи у повний ядерний цикл. Так і дожили майже до енергетичного колапсу. Що ж маємо робити далі?

Відповідь така: невідкладно почати будувати малоенергоємну, енергоощадну державу.

Для цього треба негайно вжити заходів тотальної економії та прозорого обліку всіх наявних енергоресурсів, а також якнайшвидше втілити в щоденне життя ефективні енергоощадні технології. Почати використовувати як первинну сировину те, що «лежить під ногами» і що завдяки сучасним технологіям може стати джерелом енергії.

Перейти, де це можливо, на автономні системи енергозабезпечення, в такий спосіб диверсифікувавши й урізноманітнивши самі види енергоресурсів. Такі системи мінімізують їх втрати та зроблять ефективною систему обліку їх споживання.

Але фундамент енергетично маловитратного суспільства — це не тільки енергетика чи економіка. Найголовніше — це людина з її потребами, попитом, врешті-решт, з оновленою ментальністю, з потребою жити з малими, але ефективними енерговитратами, з бажанням і намаганням зберігати екологію та навколишній світ для себе і своїх нащадків. З таких людей і має скластися нове за розумінням важливості своїх соціальних завдань середовище, яке й стане тим самим малоенергоємним суспільством.

Висновок. За своїм основним змістом малоенерговитратне суспільство орієнтує людей на пріоритетність духовної й просвітницької суті їхнього життя, надихає на нестримний рух до цивілізації прогресу.