Дещо про «зворотну сторону медалі». Сили зла як виклик людству і світу на його шляху до досконалості

Згадуючи у попередньому розділі про силу і позитивнісь векторів спрямованості руху людства, я природно мав на увазі силу добра, яка до них прикладена. Але якщо ми поведемо розмову про протилежний, деструктивний та руйнівний напрямок руху, цілком справедливо пов’яжемо його з рушійними силами зла. 

Власне, із силами добра усе зрозуміло, бо це є Божий Промисел. А що таке сили зла і хто чи що їх генерує, ми ніколи для себе до кінця не уявляємо. Людству завжди краще та легше перекладати свою відповідальність за негативні дії і явища, що відбуваються з ним, на будь- кого – тільки не на себе. І винні тут завжди потойбічні сили: від диявола – аж до чорної кішки на дорозі.

Однак я візьмусь стверджувати, що у світі існує лише одна світла конструктивна сила, що є рушійною силою творіння. І надходить вона у цей світ від Єдиного Бога.

Господь створив рівноважний, саморегулівний світ, у якому дав нам можливість проявляти себе і будувати життя на свій розсуд. Але цей розсуд люди успадкували разом з безроссудністю у пропорції рівно 50 на 50 відсотків. Тобто, маємо наявну нестійку рівновагу. Впевнений, що великий Господь мудро передбачив, що за всі свої негативні дії людство кожну мить свого життя складає жорсткі іспити у вигляді глобальних криз, негараздів, бід та нещасть тощо. 

Із легенди про біблейський рай ми знаємо, що людям цілком довіряти не можна, бо міфічне яблуко вони все одно «поцуплять». І такий собі міфічний змій, що ніби-то уособлює спокусу, тут ні до чого. Рішення визріло в їх первісних головах усвідомлено і за це вони понесли цілком справедливе покарання, але навіть після цього, вже на Землі, в їх діях нічого не змінилося.

У відомій повісті братів Вайнерів «Ера милосердя» автори устами головного героя напрочуд точно формулюють уособлення світового зла: «Якщо є на світі диявол, то він не козлоногий рогач, а він дракон з трьома головами і голови ці – боягузство, жадібність, зрада. І якщо одна прикусить людину, то дві інших доїдять її вщент». 

Тобто мова йде не про якісь міфічні прояви вселенського зла, а про добре знайомі і дуже поширені у повсякденному житті людські негативні якості. Тому смію стверджувати, що кого б ми не уявляли першоджерелом всесвітнього зла, його все одно генерують і проявляють через свої дії самі люди. І якщо зло сприймати як енергетичний прояв (а так воно і є), то будь який первинний його імпульс має здатність множитися та поширюватися, не дивлячись на відстані та перепони і багатократно підсилюючись, викликати синергетичний шквал негативного спрямування, що руйнує «все і вся». І щоб суцільне лихо не охопило весь світ і він просто не загинув, Господь пильно слідкує за нашими діями, міцно тримаючи у своїй руці «чарівний запобіжник», який стримує нас від самознищення. Тому я впевнений: Він усе одно  має надію, що Його діти хоча б колись стануть розумнішими, толерантнішими та конструктивними у своїх діях. Тому наше першочергове завдання – якнайшвидше припинити генерувати взаємне зло у нашому планетарному «гуртожитку» і стати справжніми homo sapiens, що виправдають усі Божі сподівання, будуючи на Землі саме такий рай, який ми колись безглуздо втратили.