Особливості системи освіти у новій державі

Загальновідомий факт, що освіченість нації – це основний нематеріальний актив держави. Не буду вдаватися у не цікаві для мене зараз підробиці, як сталося, що наша нинішня освіта, особливо початкова, абсолютно не відповідає вимогам сучасного світу. І саме головне, вона зовсім не відповідає завданням, які має ставити перед собою держава, що хоче у майбутньому претендувати на значне місце у такому світі.

Страшне для нас ось що. На початку становлення незалежної України її сучасники вважали втраченими для «світлого»майбутнього старші покоління, що на їх думку на той час вже були остаточно сформовані тепер чужою радянською системою. Але за більше, ніж чверть віку незалежності, ситуація лише погіршилася. Не вдаючись зараз у причини стверджую, що ми за цей час не тільки не виховали нову генерацію українців, а навпаки, отримали втрачене покоління космополітів тотального споживання, переважно не патріотично налаштоване, готове їхати від внутрішніх труднощів за «піастрами»за три світи на будь-яку, навіть принизливу для себе роботу. Сподівання ідеалістів-патріотів не виправдалися, недолуга держава, що склалася за цей час, отримала переважно «гідне»їй покоління. Це ніяк мене особисто не дивує, бо які люди – така й держава. І навпаки.

Що маємо зробити кардинального для виховання майбутніх поколінь, відповідних зовсім новій країні, щоб вона надалі будувалася, розвивалася та захищалася принципово новою генерацією її громадян?Для цього ми маємо докорінно перебудувати самі принципи нинішньої невідповідної темпам сучасної еволюції освіти: замінити формальне тестування логікою самостійних рішень, втілити вивчення законів світобудови як основні. І що  надважливе для оновленого суспільства: з юнацьких років вчити своїх нащадків законам спільного проживання, основам і правилам справжнього громадянства як членства в суспільстві, принципам справжньої Людини – поняттю честі, совісті, відповідальності, поваги до оточуючих та самоповаги, любові та подяки.

Інакше станеться те, про що застерігає відомий китайський бізнесмен та інноватор, глава всесвітньо відомої торговельної інтернет-компанії  «Алібаба» Джек Ма: «Те, чому ми сьогодні навчаємо наших дітей, завтра може призвести до втрати ними роботи. Усе, чому ми навчаємося за старою схемою, запам'ятовуючи знання, навчаючись обчисленням – усе це машинам вдається краще. Ми повинні перебудувати систему освіти. Ми повинні вчити наших дітей бути інноваційними і творчими. У новому світі, щоб досягти успіху, вам знадобляться IQ, EQта LQ. EQ– це емоційний коефіціент, а LQ– “коефіціент любові”, дещо, чого у машин ніколи не буде». 

Я переконаний, що у нашій нинішній складній ситуації, яка цілком відповідає сучасним глобальним викликам, а результат її успішного подолання у майбутньому буде напряму впливати на долю усього світу, ми з перших днів маємо взяти на себе завдання почати змалечку вирощувати спражніх дітей держави для оновленої Київської Русі.

Те, що я зараз опишу, лише на перший погляд дивина чи унікальність. Але, повертаючись до своїх попередніх тез, маю повторити: немає нічого у цьому світі такого, щоб десь та колись вже не було. Треба просто скласти усе для нас корисне у певний пазл нового вигляду і пристосувати під необхідну реальність. У нашому випадку всі складові системи нової освіти або колись були, або ще існують. І вони пройшли свою перевірку часом.

Отже, перш за усе треба розділити нашу освіту за ознаками завданнь, які вона має виконувати.

Як не дивно буде це чути, але перші покоління громадян нової країни ми маємо почати готувати заздалегідь саме як «дітей держави». Тобто, система освіти буде поділена на всебічне навчання з дитинства тих, чії батьки добровільно забажають (а самі діти будуть відібрані за вродженими здібностями) підготувати своїх нащадків до служби у різноманітних державних сферах, тобто майбутніх державних службовців, яких держава згодом органічно вбудує в систему своєї життєдіяльності, обов’язково забезпечіть їх роботою та усім іншім необхідним для гідного жіття (дивись наступний розділ про «Професійний соціальний контракт з державою працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та державних службовців»).

Для цього ми маємо повернутися до системи закритих шкіл, доволі розповсюджених у світі як престижні навчальні заклади. Будемо відверті: нинішнє навколишнє соціальне середовище, яке «успішно» розклало перше покоління тих, хто народився за часів незалежності, не може бути прикладом і середовищем зростання майбутньої еліти держави нового типу. Саме держава має «висмикнути» їх з нього заради майбутнього їх власного та суспільного блага, якщо навіть такий крок певною мірою віддалить цих дітей від їх сімей. Але нічого хибного тут не проглядається, бо багато з них нічого позитивного зараз дати своїм нащадкам не в змозі. Тому що вони самі є неадекватним усім Божим заповідям продуктом наскрізь прогнилого суспільства тотального споживання. Але рішення сімей віддати своїх дітей на виховання державі заради їх справжнього достойного майбутнього має бути тільки добровільним.

Система виховання дітей у таких школах має бути особливою та дуже якісною і повністю за державний кошт. Окрім традиційного розподілу напрямів навчання на гуманітарний та технічний, усі без винятку учні мають пройти повний курс патріотичної, ідеологічної (відповідної державній ідеології розвитку), інтелектуальної (з досконалим опануванням логіки та риторики), аналітичної, фізичної і початкових економічної та військової підготовки. Протягом перших років навчання фахівцями має бути визначене природне тяжіння учнів до тих чи інших спеціальностей у сфері майбутньої державної діяльності. Згідно з певним всебічним тестуванням, вони будуть відбиратися для подальшого навчання вже за спеціальним нахилом, яке буде потім продовжене у вищому спеціальному навчальному закладі з метою отримання повноцінної вищої освіти і теж за державний кошт.