Форма та органи управління новою державою

Держава (res publica) є народне надбання,

а народ – не будь яке об’єднання людей,

яке було згуртоване якимось чином,

а об’єднання багатьох людей, пов’язаних 

між собою згодою у питаннях права

і загальними інтересами 

Цицерон  

Почати цей розділ саме так мене підштовхує нав’язлива думка, яка виникла після усвідомлення суті винесеного вище епіграфа від Цицерона. Він надзвичайно точно ототожнює поняття «держава» з терміном «народ» шляхом визначення її (держави) як народне надбання. І первинним тут точно є народ, а вже вторинним – держава, яку власне він складає. Але народ – це суспільство. Тому далі проводимо наступну паралель: «держава» –«суспільство». А якщо так, все суспільне (читай, народне) у нормальній країні  гармонійно має бути також і державним. Тому провокативне протиставлення «суспільного» і «державного», що вже стало всесвітнім політичним кліше, є надуманим і ворожим для нормального життя будь-якого суспільства. Мало того, таке уявлення дає змогу певним спритним персоналіям та кланам неприродно «виділитися» із суспільства і штучно уявити себе «державою», яка нібито складається з «керівної касти» подібних самопризначенців. А суспільство, тобто народ, чомусь не протестує проти такої «приватизації» його надваждивого надбання. Вже потім це перетворюється у звичайне мародерство стосовно загально народних матеріальних ресурсів. І не тільки у нас. Це загальносвітове явище. Тому, якщо суспільство «зарубає собі на носі», що держава – це і є саме воно, а не певна купка самих хитрих, все відразу стане на свої місця. А за присвоєння народного надбання будь ким будуть судити, як мінімум, за шахрайство.Звідси витікаєще однаважлива сентеція: в державі не може бути окремо суспільних і окремо державних інституцій.Це – від лукавого. Пам’ятаєте синонімічну зв’язку:суспільство – народ – держава? З цього також має походженняпокинезрозуміле багатьом виборцям поняття «народна влада». Виходячи з попередніх тверджень, що «народ» це – «держава», знову проведемо паралель: «народна влада» – «державна влада». І це має стати для громадян  країни аксіомою. 

Мені можуть закинути, що цілком рівняти між собою поняття «суспільне» і «держане» не зовсім коректно. Адже як тоді називати певні народні об’єднання чи різноманітні соціальні ініціативи? Вони теж мають визначатися як державні? Але в українській мові існує два рівноцінних синоніми для слова «народний» – це слова  «суспільний» і «громадський».Так от, я пропоную всі народні об’єднання, соціальні ініціативи і таке інше іменувати словом «громадські», а слово «суспільний» закріпити і використовувати як синонім поняття «державний». Вірна розстановка надважливих для соціального життя понять, без найменшої вірогідності їх підміни, різко змінить і направить у вірне русло всю течію життя нової держави.      

Йдемо далі. Моделюючи, а вже потім будуючи нову країну, нам треба весь час пам’ятати, що будуємо ми не «вертикальну», а «горизонтальну» за устроєм народну державу, де вище означена горизонтальна мережа всебічного поєднання людей і буде основною прикметою її новітності. І, звичайно, головною ознакою нашої спільної перемоги стане побудована на основі такої горизонтальної мережі та сама зручна й ефективна прикінцева форма народовладдя, яку обере УСЯ країна. Хоча починати доведеться з того, що маємо зараз, поступово, бажано, еволюційно, але невпинно трансформуючи нинішню владну систему для потреб усіх громадян оновленої країни, закріпивши згодом ці перетворення конституційно.

Нова держава має бути принципово неавторитарна за своїм змістом і формою, але вона повинна стати територією невідворотності дії ВСІХ її законів для ВСІХ без винятку. Суворість цих законів не може нівелюватися необов’язковістю їх виконання. Бо тільки на цьому хибному принципі завжди тримається влада «начальників», влада дрібних і великих міліціонерів, прокурорів і суддів. Тому безумовне дотримання законності дасть можливість втілити в життя принципи справжньої демократії і неодмінно з дуже впливовим проявом місцевого самоврядування. Запропонована кооперативна форма внутрішнього життєустрою й управління для запобігання будь-яким системним протиріччям і некерованості має бути ідеально точно відтворена у владі місцевій.І тут усе залежатиме від консолідованої політичної волі під час розроблення й ухвалення найважливіших державотворчих рішень.

Ми дійсно маємо велику потребу дуже активного прояву впливового місцевого самоврядування для побудови міцної держави нового типу. Але передусім має бути ефективно збудована і працювати, як швейцарський годинник, влада центральна.

Ми вже наголошували, що руйнувати геть усе не треба, — для нової країни треба залишити тільки корисне, прозоре за змістом та необтяжливе за складом.

Звичайно, якщо загальне життя країни складається і буде складатися з певних більш-менш незалежних одна від одної галузей, напрямів чи сфер, то в кожній має бути одна структура, яка керує, організовує, генерує інновації, представляє і захищає інтереси держави і на яку має бути покладено ПОВНУ відповідальність за стан справ. Одразу наголошую: дублівних структур у керівництві галузями чи напрямами в країні однозначно бути не може! Структура одна і відповідальність теж одноосібна.

І не так вже важливо, як називатиметься ця структура — міністерство чи державна агенція. Важливо, щоб у неї було справжнє якісне кадрове наповнення, а обсяг реальних повноважень врівноважувався реальною відповідальністю за результат.