Кооперативізація усіх форм життя та функціонування держави

Кооперативізація зверху і знизу дасть якнайшвидші наслідки

«Агні-йога», книга «Листи саду Морії». 

Розділ «Осяяння», частина 2, глава 8, підрозділ 16

Отже, ми визначили, що таке кооперативність у соціальних відносинах. Тепер перейдемо до звичніших економічних, господарських форм кооперації. Насамперед зазначимо, що будь-яка ідеологія, будь-які соціальні й громадські ініціативи потребують міцного і постійного економічного та фінансового підґрунтя.

Кооперативна держава не відкидає жодних легальних форм господарювання, як-от державні і приватні підприємства, дієздатні й корисні для економіки фінансові інституції, але основною для себе визнає систему кооперативного господарювання, яка ідеологічно споріднена, базується та весь час синхронно розвивається з наведеними принципами кооперації соціальної, людської.

Тепер про конкретні дії. Задля чіткої системності роботи економіки нової кооперативної держави (особливо у надважливому аграрному секторі) треба заснувати три всеукраїнські від низу догори інтегровані кооперативні мережі: виробничу, обслуговуючу та споживчу.

Кооперативна держава визнає гроші як універсальний еквівалент розрахунків за працю, а також за товари і послуги. Але це мають бути інші за своєю суттю гроші (про це йтиметься нижче). А всередині виробничої і споживчої кооперації також має використовуватися товарообмін, який сприяє активному і безризиковому живленню ресурсної бази всієї системи.

Основним фінансовим інструментом кооперативної системи мають стати народні кредитні спілки як логічне продовження розвитку кооперативної системи у фінансовому секторі та своєрідні «кишені» кооперативної системи. Для вирішення потужніших завдань такі спілки будуть поєднуватися в регіональні об’єднання і в майбутньому стануть засновниками власного кооперативного банку. 

Однак такий банк має займатися іншою, не характерною для нинішніх банків, діяльністю. Він скоріше стане певним «вирівнювачем» обсягів фінансових ресурсів між регіональними об’єднаннями кредитних спілок та інструментом залучення інвестицій в систему кооперативного фінансування через вихід на національні та міжнародні фінансові ринки. 

Детально про фінансову систему нової країни читайте нижче. 

Уточнення. Назва «кредитні спілки»визначена чинним законодавством. Проблема у тому, що зараз вся сучасна світова економіка побудована на хибній основі позикового відсотка або, інакше кажучи, кредиту. Тому на майбутнє в умовах нової економічної формації термін “кредитний” має відійти у минуле як шкідливий і не відповідний, насамперед, соціальній спрямованості економічних та фінансових реформ, що пропонуються у цій книжці. Тому найбільш вдалим автору здається варіант назви «каси взаємного фінансування», який ми будемо кожний раз ставити у дужках після загальноприйнятої зараз назви. 

Державні ж підприємства мають статинародними підприємствами— як новий різновид акціонерних товариств, акціонерами (співвласниками) яких можуть бути тільки ті, хто працює на цьому підприємстві. При виході на пенсію така людина повертає свої акції (чи майновий сертифікат) назад у підприємство для дальшої передачі їх наступнику, який працюватиме на її робочому місці. Або вона може передати їх рідним чи близьким людям, які захочуть заступити її на цьому виробництві. Так відроджуватимуться і зміцнюватимуться професійні сімейні династії.

Чому зараз виникає потреба шукати засоби реанімації колись ефективних і потужних державних підприємств, які раніше були гордістю і становили основу промисловості країни?

Згоден, у країну разом з незалежністю прийшли ринкові відносини, які змінювали економічні стосунки в державі і треба було пристосовувати до цього ринку нові правила й умови діяльності цих підприємств. Потрібні були нові державні менеджери з відповідною підготовкою та сучасним менталітетом, але тоді скрізь сиділи «червоні» директори. Тому в лихі часи первинної «прихватизації» ці ну дуже спритні й зацікавлені «червоні» директори і їхні чиновні захисники пустили в суспільстві дуже хибну, навіть злочинну думку, ніби держава — поганий і неефективний власник свого майна. Це було зроблено навмисно, щоб якнайшвидше запустити процес відчуження тоді ще потужного державного майнового комплексу на свою користь. Знову-таки навмисно і злочинно ці підприємства доводилися до банкрутства, коли затребувану попитну продукцію продавали своїм же посередникам за ціною нижчою, ніж її собівартість, але тільки за «відкат» у власну кишеню. І це тільки одна з багатьох застосовуваних тоді схем.

Але скажіть, за таких «способів» господарювання до чого тут держава як нібито неефективний господар? Державу завжди уособлюють люди, яким довірено від її імені керувати і, головне, наглядати за станом та діяльністю її майнового і виробничого комплексу. Метою їх діяльності має бути отримання бюджетом дивідендів від ефективного використання державної власності. Тому впевнений, що ефективне й прибуткове управління державною власністю абсолютно можливе за умови чесного й ефективного менеджменту та додаткової матеріальної зацікавленості працівників у загальному успіху роботи їхніх підприємств.

Для кооперативної держави важливе й корисне також існування та ефективна діяльність різноманітних громадських виробничих об’єднань, як-от власників земельних паїв, орендарів майна та інших.