Уперед! До первіснообщинного ладу? Чи середньовічного життя?

Усе міняється, але ніщо не вмирає.

Овідій

Сучасна глобалізація вкупі з урбанізацією і технічним прогресом зіграла з людьми доволі злий жарт. Вона зовсім змінила відчуття і цінність часу, дала можливість швидко жити, швидко багатіти, швидко пробиватися в такому ж швидкому житті. І не завжди гідним, просто таким самим швидким. І не завжди тим, хто сповідує всім відомі заповіді.

Хто не встигав за ними, не були погані чи недолугі. Майже завжди. Просто вони були іншими. Іноді моральнішими, для кого вибір між чесним і безпринципним був без альтернативи на користь першого. Іноді не такими швидкими, а просто розсудливими, поміркованими, спокійними в життєвій метушні, для кого штовханина біля загальної годівниці не стала головною метою і справою їх життя.

Ми просто мусимо добре знати власну історію. Особливо давню. Не тільки з часів поширення християнства або хрещення Київської Русі, а й набагато ранішу.

На щастя, для такого прикладу зберігся стародавній народ хадза, який живе в Африці біля озера Еясі, що на півночі Танзанії. Незважаючи на розвинуту цивілізацію, яка існує майже поруч з ними, хадза продовжують вести кочовий спосіб життя, добуваючи собі їжу тільки за допомогою лука, стріл і списів. Такі досягнення цивілізації, як сільське господарство, скотарство, будівництво постійного житла, для них чужі. Ну а що таке гроші, ці щасливі люди не знають зовсім. Не знають також, що таке інфляція і фінансова криза, бо з успіхом користуються справедливою для себе системою товарообміну.

Проте дослідження сучасних науковців-соціологів довели, що навіть у такому малорозвинутому суспільстві теж існує своя соціальна мережа, яка поєднує його членів і дивним чином нагадує такі самі зв’язки в сучасному соціумі. Однак мережа хадза набагато міцніша. Вона, як і має бути, залежить від спорідненості її учасників, подібності за віком, інтересами і соціальним статусом. Причому сила таких зв’язків дуже залежить від відстані, на якій вони живуть.

На мій погляд, щоб точно знати, що слід робити, треба мати й застосовувати так зване «мислення за моделями». Адже завжди десь і колись існує чи існувала та чи та життєва модель, яку з успіхом можна взяти на озброєння, модернізувавши і пристосувавши її до завдань теперішнього часу.Якщо, звичайно, знаєш, де її взяти і як це зробити.

Ну і чому тоді приклад з народом хадзане модель, хай і прадавня, нинішнього суспільства? Сам факт існування сьогодні цього народу та, хоч як це не дивно, якісніші й досконаліші його внутрішні соціальні взаємозв’язки доводять нам, що колись суспільство було добре організоване й налаштоване на вирішення важливих колективних завдань навіть краще, ніж сучасне.

Висновок. Украй необхідно знати не тільки канонічну підручникову історію, протягом десятиліть багато разів виправлену під чиїсь політичні й економічні інтереси, а й не лінуватися заглибитися в поки що мало нам відому та часто штучно приховану світову історію, особливо в історію нашої рідної землі і надважливий досвід наших пращурів.