Розділ 46

Час летить з шаленою швидкістю, ще вчора був початок травня, а сьогодні вже липень. На вулиці тепло, всі намагаються проводити більше часу на свіжому повітрі.

Декілька раз я зустрічалася з Катею, ми бродили по магазинах, і вона допомогла вибрати подарунок для мами. А ще скромно повідала мені про своє ненав'язливе спілкування з Ітаном телефоном. Ліззі схоже пробачила своєму Максу і почала з ним зустрічатися. Декілька раз бачила, як він забирає її після роботи. Я дуже сподіваюся, що хлопець не втратить своє щастя в особі Елізабет.

А у нас з Аланом повна ідилія. Навіть не віриться, що може бути настільки все ідеально. На роботі ми тримаємося офіційно, але вдома надолужуємо втрачені поцілунки й обійми. Він умовляє переїхати до нього, але я поки тримаюся, ми й так постійно разом. Мабуть, я ще не подолала свій страх відносин, що швидко розвиваються.

Та чим ближче час польоту до мами, тим напруженішою я стаю. Квиток замовлений, залишилося тільки поговорити з Аланом і озвучити дату. В принципі, це і є найскладніше. Я приблизно уявляю його реакцію і тому відтягую цей момент як можу.

У п'ятницю, після наради, він попросив мене затриматися.

- Алісо, щось не так?

- Все добре, - усміхнулася.

-Ти вже декілька днів ходиш схвильована. Я чогось не знаю?

- Знаєш. Я говорила тобі, що хочу злітати додому, - видала і приготувалася до гнівної тиради.

-Додому? -гаркнув на мене.

- До мами, - згодна, не так висловилася.

Погано ти підготувалася, Алісо. З першого ж речення розгнівала чоловіка.

- Тобто там твій дім? А тут що?

- Я не так висловилася.

-А мені здається, ти сказала все, як думала.

- Алан...

- Там дім і твоя родина, а тут тільки Катя. Адже ти так вважаєш? - закипав мій деспот.

- Та ні. Ти сам чуєш, яку нісенітницю кажеш?

-Ну так поясни мені! Коли ти збираєшся від мене втекти?

- Рейс післязавтра. Я не збираюся від тебе втікати. Чому ти не можеш мене зрозуміти?

- А ти, Алісо? Ти можеш мене зрозуміти?

- Поки я розумію тільки те, що ти хочеш прив'язати мене до себе. Час від часу смикати за ниточки й направляти в потрібну для тебе сторону, не рахуючись з моєю думкою.

Я розуміла, що ми кричимо і нас можуть почути, але не могла стримати емоції. Це дуже погано. Вже відчуваю, що ця розмова нічим хорошим не закінчиться. Він був злий, дуже. Не пам'ятаю, щоб бачила його таким. У мене тряслися руки від нервового напруження. Розумію, що б я не сказала зараз у нього буде своя думка з цього приводу.

- Хто я для тебе, Алісо?

- Хто ти? А я, Алане? Невже ти думав, що я настільки безвольна особа.

- Нікуди ти не полетиш, -заявив мені, вбиваючи своїм холодним поглядом.

- Я полечу! – мої нерви здали. Чого б мені це не коштувало. Післязавтра я сяду в цей чортовий літак.

- Навіть якщо це будуть наші стосунки? Ти згодна відмовитися від них?

Не вірю, що він це каже, сльози навернулися на очі. Якщо зараз піду у нього на поводу ніколи собі не пробачу за малодушність.

- Ти сам це вирішив! -розвертаюся і швидко йду в кабінет.

Збираю речі й даю вказівки Ліззі на час моєї відсутності. Вона бачить мій стан, але нічого не питає, швидко записує все в блокнот і киває. Тільки коли я збираюся йти, міцно обіймає мене і цілує в щоку.

У таксі я даю волю сльозам. Ось наша ідилія і закінчилася, а я так сподівалася на розуміння з боку свого чоловіка. Мабуть, всі життєві уроки я пропускаю повз вуха, як була наївною дурепою, так і залишилася. На душі так гидко, що хочеться вити.

У квартирі теж надовго не затримуюся, збираю речі й спускаюся на десятий поверх. Укладаю наспіх все у валізу, беру тільки найнеобхідніше, викликаю таксі і їду до Каті. Ось де мене завжди зрозуміють і приймуть такою яка я є.

Вона відкриває відразу, ніби знала, що я прийду. Хоча по здивованому обличчю, розумію, що не очікувала мене побачити.

- Алісо, що сталося?

- Все погано, Катю, - я схлипнула. Можна поживу день у тебе?

- Ти ще питаєш? Звичайно!

Вона затягла валізу, зробила м'ятний чай і принесла мені в кімнату.

- Я не хочу на тебе тиснути й розпитувати, але, якщо захочеш, завжди можу вислухати.

- Якщо коротко, то Алану не сподобалася моя поїздка до мами аж до розставання.

- Хочеш я з ним поговорю?

- Ні! Досить розмов. Мені все остаточно зрозуміло. Хочу поспати, голова болить.

- Звичайно, схопилася подруга, лягай.

Вона вкрила мене як дитину, поцілувала і тихенько прикрила двері.

Ось, Алісо, ти знову тут! З цієї кімнати почалося твоє життя в Нью-Йорку і мабуть, нею і закінчиться. А я знову розбита і в сльозах. Коли ж це припиниться? Коли життя перестане бігти по колу і пошле мені інший сценарій? Я заснула тривожним сном. Мене знову били в спину, але я навіть не намагалася втекти. Набридло!

Весь ранок провела в ліжку, лежала тупо дивлячись у стелю. Їсти не хотілося зовсім. Коли прийшла Катя, нагодувала мене мало не силою і вичитала.

- Ти думаєш взагалі в якому вигляді з'явишся перед мамою? Може варто залишитися тут, якщо не можеш упоратися зі своїми емоціями? -била мене словесно подруга.

- Я впораюся, Кать.

- Алан не дзвонив? - обережно запитала подруга.

- Ні. Ні дзвінків, ні повідомлень. Він мені ясно дав зрозуміти свою позицію.

- Рано чи пізно вам все одно доведеться поговорити, - наполягала Катя.

- Знаю, але не зараз, - я знову вляглася на ліжко.

- Хочеш фільм подивимося? -намагалася розбурхати мене подруга.

- Не хочеться щось.- А можна я тут з тобою посиджу?

- Звичайно.

Подруга притягла ноутбук і включила якусь комедію. Своїм хихиканням вона відволікала мене від гнітючих думок. Я так і заснула поруч з Катею і під комедію.

Вранці подруга виявилася вдома.

- Ти не пішла на роботу? -застала я її на кухні.

- Ні, буду тебе зараз годувати оладками й поїти кавою, а потім відвезу в аеропорт. Чи ти вважала, що я відправлю свою подругу на таксі?

- Що б я робила без тебе? - я підійшла і міцно її обійняла.

Ми поснідали й просто базікали, лежачи на ліжку, навмисно уникаючи болючої теми.

- Гаразд, подруга, поїхали раніше, щоб в затор не потрапити.

Валіза була зібраною, тому переодягнувшись поїхали в аеропорт.

- Не забудь передати від мене привіт і подарунок, - давала настанови Катя.

- Я пам'ятаю.

- І, подруго, я тебе буду чекати. Всі устаткується, Аліско, -вона міцно мене обійняла.

- У будь-якому випадку я повернуся. Мене ще не звільнили. І навіть якщо Алану я не потрібна, моя любов до нього нікуди не поділася. Я міцно обійняла приголомшену таким визнанням подругу і пішла на реєстрацію.