Розділ 42

- Ти ж в курсі, що в Алана є будинок? -запитала я, прямуючи в книжковий магазин.

- Звичайно, ми часто там відпочиваємо.

- Як? Адже він в стадії ремонту.

- Будинок у Маямі? -подивилися на мене зелені очі.

- Е, ні, в Нью-Йорку.

- Про цей будинок я не знала. Так що з ним?

- Я отримала замовлення на нього від анонімного замовника, нібито знайомого Алана. Але ти ж знаєш, у великому офісі все про всіх знають. Мені по секрету повідомили, що це його будинок, а він і далі удає, що замовник існує.

- І?

- Куплю книгу цю, наприклад, - я взяла з полиці важку енциклопедію «Дизайн власного будинку».

- О, я зрозуміла. Хочу побачити його обличчя в цей момент, - розсміялася Лора.

- Подарую його при всіх.

- Тоді я згадаю його колишні вподобання та подарую шкіряний браслет.

Я здивовано втупилася на дівчину.

- Так, Алісо, коли Алан навчався в університеті, він був бунтарем. Ганяв на байку, носив шкіряні куртки й не вилазив з джинсів. На всіх фото незмінні браслети на руках. Ти б бачила, - розсміялася Лора.

- Ого, не можу уявити такого Алана Девіса.

- Я звичайно не застала його такого, але бачила сімейні альбоми, і Річард часто згадував той час.

- Про Дженніфер теж чула? - поставила питання, що хвилює.

- Так, але ця тема закрита. Річ, толком нічого не знає, а Ітан ніколи не підіймав цю тему.

- Хочу подивитися ці фото, - у мене розігралася неабияка цікавість подивитися на Алана, до становлення великим босом.

- Тільки натякни Кларі, і ця мила жінка викладе все.

- Вона мені дуже сподобалася.

- Так, я тебе розумію. Коли я її побачила, зрозуміла, що мені пощастить зі свекрухою.

- Ти обіцяла розповісти про ваше з Річардом знайомство, - нагадала, коли ми нарешті вийшли з торгового центру.

- Я родом з Англії. Річард проходив практику за якоюсь крутою програмою в Лондоні. Все сталося дуже банально, я прийшла на прийом і потрапила до молодого фахівця. Він зачарував мене, а я його. Через тиждень я закінчила коледж і прилетіла в Сіетл, а через місяць ми одружилися. Батьки були не проти, побачивши, які ми щасливі, тільки Алан бурчав.

- Чому?

- Він вважав, що ми занадто поспішаємо. Не вірив, що у мене справжні почуття до Річарда. У нас з ним особливі відносини, не дивуйся. Після народження Емілі він став лагідніший до мене, усвідомивши свою помилку. Обожнює племінників і у всьому потурає Емілі. Якби її воля, вона б з ним жила.

- Ти не ображаєшся? -запитала, засмучена таким Аланом.

- Ні, все пройшло, непорозуміння зникло. Вони моя сім'я, іншої немає. Мої батьки загинули, власне тому я і пішла в клініку.

- Мені шкода.

- Спасибі, -дівчина виїхала на дорогу і замовкла, мабуть, наша розмова навіяла спогади.

У мене задзвонив телефон.

- Це Алан, - подивилася на екран.

- Радість моя, тебе ще не з'їли мої родичі? -почула я у трубці.

- Ні, ми з Лорою були в магазині. У декого завтра свято, ми сподіваємося нас запросять.

- Навіть не сумнівався, що це тобі розкажуть в першу чергу.

- А ти, коли збирався? - надала голосу строгості.

- Крихітко, не люблю я все це. Ми з Ітаном домовилися зустрітися в барі сьогодні. Як ти на це дивишся?

- Як нам туди дістатися?

- Лора знає це місце, але можу тебе забрати особисто.

Я побачила, як Лора замотала головою.

- Ні, я приїду з Лорою.

Через пів години ми під'їхали до бару. Всередині було повно народу.

- Пішли, - потягнула за руку моя супутниця.

У дальньому кінці за столиком сидів Ітан. О, ось ти й попався! Він побачив мене й очі його полізли на лоб.

- Алісо! -вигукнув чоловік встаючи. - Я думав, що Алан пожартував.

-Тільки ти у нас жартівник, - відповіла я чоловікові натякаючи на випадок з Катею.

- Ми поговорили з Кетрін, і я вибачився. Той подарунок був непорозумінням, ми в усьому розібралися.

- Добре.

Хоча що тут доброго? Мене тепер замучить цікавість про зміст цієї розмови. Так і поривало вийти зателефонувати Каті, але це буде не дуже красиво. Через дві хвилини до нас приєднався Річард.

- Милий, що ж ти тут робиш? А діти? - запитала чоловіка Лора.

- Вони з мамою. Емілі сказала, що вони залишаються на ніч і будуть чекати Алана.

- Ми ось теж його чекаємо, - пробурчала дівчина. Давайте вже що-небудь замовимо.

Алан з'явився, коли нам принесли пиво. Він поцілував мене і тільки потім привітався з іншими.

- Пиво? -подивився на мене.

- Ага, головне не текілу, - згадала наші посиденьки з дівчатами.

- Раз ви всі тут зібралися кажу один раз, завтра збираємося в будинку батьків на вечерю, самі знаєте з якого приводу. Тільки я вас прошу, без подарунків, - пробурчав чоловік.

Лора подивилася на мене говорячи своїм поглядом «Я ж казала».

- Пізно, - радісно повідомила дівчина. Ми з Алісою пів дня витратили, щоб догодити імениннику.

- А Емілі весь тиждень малювала листівку, - здав малу Річард.

За нашим столиком було гамірно, постійно лунали вибухи реготу. Алан з Ітаном підколювали Річарда через занадто серйозний вигляд, а Лора своєю чергою заціпала своїми жартами Алана. Мій чоловік виглядав веселим і безтурботним, він обіймав мене за плечі й багато сміявся. Кожен раз він відкривається для мене з нового боку і мені шалено подобається такий Алан Девіс. Час пролетів непомітно, після перельоту і насиченого емоціями дня хотілося спати.

- Ти втомилася? - спитав Алан.

- Так, є трохи.

-Народ, ми додому, - озвучив Алан встаючи.

Нас підтримали й попрощавшись на стоянці всі роз'їхалися по домівках.У вітальні працював телевізор, на дивані закутавшись в плед спала Емілі, поруч в кріслі дрімав Гарольд.

- Вона нізащо не погоджувалася лягати поки ви не повернетеся, -сказав чоловік.

Алан тихенько підійшов до дивана і підняв дитину на руки. Поки він відносив її в спальню, я швидко прийняла душ і з насолодою витягнулася на ліжку. Коли увійшов Алан я вже дрімала, чула, як шумить вода в душі, як з його боку прогнувся матрац, а коли мене притягли до себе і поцілували в скроню я провалилася в міцний сон без сновидінь.