Розділ 36

Коли я повернулася на кухню Катя посміхалася, а Лізі сиділа, як на голках.

— Я не знала, що ви разом живете, — сказала дівчина, тільки-но я сіла.

— Ой, Лізі, все складно. Ми не живемо разом, але, знаючи містера Девіса ти повинна розуміти, що він зайде куди забажає. Він начебто здає мені цю квартиру, а сам живе вище.

Катя хмикнула, почувши мою розповідь.

— Так, ночувати я піду до нього, надавши вам по кімнаті.

— Бідненька, — терпиш такого деспота заради нашої зручності, — удавано співчувала мені Катя і дівчата голосно розсміялися.

— Це привід випити за вас, — зіскочила з місця Елізабет. Вона понеслася в передпокій і притягла пляшку текіли.

— Що? Лізі куди ти її притягла, у мене вже в очах дві Каті, — вигукнула я, спостерігаючи, як Катька схопилася шукати чарки.

— Дівчата, завтра нам буде погано, а я вам нагадую, що вівторок — це робочий день.

— Подумаємо про це завтра, шеф, — видала Лізка і перекинула в себе чарку.

Коли я зібралася йти, була майже північ. Лізі дрімала за столом, а Катя не слухаючи моїх заперечень змусила зняти домашній костюм і вдягнути красивий комплект з пеньюаром і легким халатиком.

— Ти подруго, взагалі тю-тю, — покрутила вона біля скроні. – До такого мужика треба ходити тільки так, а не в трикотажному бабському костюмі.

— Та він напевно вже спить, час пізній.

— Спить, не спить, яка різниця, ранок ніхто не скасовував.

Я захопила одяг на завтра і покинула квартиру. Двері були відчинені, і я увійшла. Алана виявила в кабінеті за ноутбуком, поруч стояла склянка з віскі. Він навіть не переодягнувся, так і сидів в сорочці та штанах.

— Привіт.

Він підняв погляд і усміхнувся. Відкинувшись на спинку поманив мене пальцем. Я підняла підборіддя й намагалася якомога рівніше підійти. Але помітивши, що він стримує посмішку облишила свою марну справу.

— Я напилася, — зітхнула й сіла йому на коліна.

— Привід?

— Відкриття клубу.

— Якого клубу? — не зрозумів Алан.

— Клубу ошуканих жінок, так Катя сказала.

— А, он як. І хто ж вас ошукав? – вже не стримуючи сміху запитав чоловік.

— Твій Ітан образив мою подругу, і я буду мстити.

— Так, а з цього місця детальніше.

— Він звабив мою Катю, провів з нею два дні, а потім втік. А сьогодні надіслав красиві сережки з якоюсь там запискою, зміст якої не розголошується.

— Це правда? — здивувався чоловік.

— Угу, я сама їх бачила, вони справді красиві.

— Так і спокусив? Дивно все це.

— Катя хоче дізнатися його адресу і повернути подарунок. Як він міг так вчинити? Знаєш, як це виглядає? — розгнівалася я.

— Заспокойся захиснице, цей подарунок для нього дрібниця. І вже точно це не те, про що ви подумали. Завтра зателефоную йому і все дізнаюся. Не роби висновки вислухавши тільки одну сторону. Почекай декілька хвилин, я закінчу з документом й підемо спати.

Я зітхнула й провела пальцем по його шиї, потягнулася до ґудзиків сорочки, розстібаючи одну за одною.

— Гаразд, — закрив він ноутбук, — закінчу завтра. — Підхопив мене на руки й поніс у спальню.

Хто це так огидно стукає? Повільно до мене доходить, що це голова пульсує від болю, начебто там кують залізо. Повільно відкриваю очі й наводжу різкість. Алана немає. Котра година цікаво?
Двері відчиняються і мій турботливий бос заходить зі склянкою води й пігулкою для мене.

— Дякую, — випиваю воду, ковтаючи таблетку. —  Ти мене врятував.

— Залишишся вдома? — запитує усміхаючись.

— Ні, зараз встану. Мені ще рятувати подруг.

Коли я увійшла до квартири мене зустріла тиша, дівчата сплять без задніх ніг, буджу їх та йду варити каву. Першою з'являється Катя, а за нею Лізі. Друга тримає голову руками.

— У мене таке відчуття, що вона зараз відвалиться, — поскаржилася дівчина.

— Пігулку? — запропонувала їй Катя.

— Алісонько, виклич мені таксі, а? У мене досі в очах двоїться, — поскаржилася подруга.

— Так, дівчата, час по роботах. Тепер п'ємо тільки чай і каву, — суворо сказала, набираючи номер таксі.

Катька маленькими кроками потупцяла до таксі, а ми поїхали з Аланом. Як пережити сьогоднішній робочий день не маю поняття.

Сьогодні навіть Ліззі сиділа на місці й ніяких новин не приносила, вперше за весь час моєї роботи в компанії. Каву в обід ми пили практично мовчки.

— Ліз, твій телефон репетує на всю приймальню.

— Навіть дивитися не буду хто це, бо й так знаю.

— Макс? Може варто його вислухати?

— Мільйон повідомлень і стільки ж дзвінків. Голова і так тріщить після вчорашнього. І хто тільки запропонував пити цю текілу? У мене від неї завжди барабани в голові б'ють.

— Ти! — вигукнула я, згадавши, як вони мене змушували пити.

— Нікого і покусати, — пробурчала дівчина, — гаразд пішла заблокую його, дістав вже.

В чужі стосунки краще не втручатися, зі своїми б розібратися. Робота не клеїлась зовсім. Мені б по-хорошому з'їздити подивитися, як іде робота в будинку, але не можу себе змусити. Катя надіслала повідомлення:

Катя: Зараз здохну, хто придумав похмілля (

Я: Я теж сьогодні не квіточка, а швидше гербарій.

Катя: Дізнайся мені адресу, вийду на зв'язок, коли очуняю.

Я: Постараюся, вчора була не в змозі.

Рівно о шостій затефонував Алан.

— Ти готова?

— Не вірю, що відпрацювала цей день.

— Виходь, поїдемо додому.

Коли я була так близько до домашнього затишку й приємної компанії, не могла дочекатися, щоб побачити його й на всіх парах летіла до ліфтів, зіткнулася з Еммою. Вона мовчки зайшла за мною в ліфт.

— Справді добре одержати проєкт, який призначався іншому? — запитала істеричка, навіть не приховуючи сарказму.

— Так, проєкт дійсно хороший і кожен хотів би ним зайнятися. Тільки не розумію твого невдоволення, я нічого не забирала у тебе.

— Не знаю, чим ти переконала Алана, але твій сільський варіант явно не підходить.

— Еммо, — сказала я, намагаючись стримуватися, — ти багато чого не знаєш. І не думаю, що захочу з тобою поділитися. Досить вже пускати свою отруту на всіх навколо й займися нормально роботою.

Слава Богу, її рот відкрився разом з дверима ліфта й до скандалу не дійшло. Біля охорони стояв Алан, про щось розмовляючи з Алексом. Побачивши мене посміхнувся, що не сховалося від Емми.

— Містере Девіс, адже нам в один бік, може підкине мене? — підлетіла вона до нього.

— Вибач Еммо, у нас з Алісою плани, — розвів руками Алан і взявши мене за руку, під її ошелешений погляд повів з будівлі.

Ти розв'язав війну, Алане, але сам про це не здогадуєшся. Вона цього так не залишить. Мій план не виставляти відносини на показ з гучним тріском провалився. Але мені чомусь все одно, ці конфлікти ніяк не зачіпають мене. В душі пурхають строкаті метелики поруч з цим чоловіком.