Розділ 32

Алан міцно мене обійняв, ніби захищаючи від гірких спогадів, що тривожать старі рани.

— Виходить, ми обидва поранені зрадою, — я підняла підборіддя й зазирнула йому в очі.

— Але ми обов'язково вилікуємо один одного, — відповів Алан й доторкнувся губами до моєї щоки. Я потягнулася й обійняла його, а він підхопив мене за талію й закружляв.

— Алане, у мене вже голова крутиться, — спробувала зупинити його, не припиняючи сміятися. Поставивши мене на землю уважно подивився в мої очі.

— Алісо, я знаю, що зі мною не просто. Я не вмію бути ніжним й ласкавим, зовсім не романтик, і жахливий власник. Я не знаю, крихітко, як ти впораєшся зі мною, але відпустити тебе вже не зможу, — видав чоловік, приголомшивши такими словами.

— Якщо ти перестанеш мене контролювати й будеш довіряти моїм словам, я так вже й бути, займуся твоїм вихованням, — чмокнула його в губи.

Алан підхопив мене, змусивши обхопити його бедра ногами, притиснув до стіни й вп'явся в мої губи довгим пристрасним поцілунком. Відірвавшись від мене прошепотів на вухо:

— Поїхали додому, — опустився нижче, цілуючи в шию. Я розтанула в його руках й з жаром відповідала на його ласки.

— Алісо, ти спеціально це робиш, хочеш зайнятися коханням прямо на цій брудній плівці?

Я посміхнулася й зістрибнула на підлогу.

— Поїхали.

Алан зачинив будинок, ми накинули капюшони й побігли до автівки.

— А що в тебе там? — я з цікавістю зиркнула на пакет з ресторану.

— Взяв всього по троху, не знаю, що ти любиш.

— Я невибаглива, — відповіла, загорнувшись у теплий плед.

— Ти, як Емілі, вона навіть влітку мерзне.

У мене дзвякнув телефон, на екрані нове повідомлення.

Катя: Як справи?

Я: Все добре.

Катя: І все? А де подробиці?

Я: Ми їдемо в авто й мені не зручно тобі писати.

Катя: Все, більше не заважаю.

 І додала смайл з поцілунком.

— Катя хвилюється, — поділилася я з Аланом.

— У тебе хороша подруга.

— Так, — я посміхнулася. — Ми дружимо з першого класу, а коли в чотирнадцять вона поїхала, у мене була трагедія. Я страшенно нудьгувала й більше ні з ким так сильно не здружилася.

— І ви не спілкувалися? — здивувався Алан.

— В телефонному режимі в основному. Вона прилітала після закінчення школи та на моє весілля, а я один раз, коли Катя закінчила університет.

— Перший раз чую про таку жіночу дружбу. І ніяких сварок й бійок через хлопців?

— Ні, нас це оминуло. Мені пощастило з подругою. А твій друг? Він так швидко полетів, — вирішила довідатися інформацію для Каті.

— Сам не збагну чому, навіть не зателефонував, а надіслав повідомлення.

— Ви теж все життя дружите?

— Ні, —  посміхнувся Алан. — В дитинстві ми не ладнали, він постійно був розумником й злив мене цим. Ми були сусідами, батьки досі живуть поруч.

— І як ви здружилися?

— Не повіриш, на випускному хтось затіяв бійку й Ітан заступився за дівчину, а коли на нього накинулася вся компанія з кулаками, я теж втрутився. Так ми й прийшли додому, підтримуючи один одного з розбитими пиками. А коли з'ясувалося, що ми вступили в один університет, здружилися остаточно й по цей день. Він мене підтримував у важкі життєві моменти.

— Катя казала, що він розійшовся з дівчиною, — вела я розслідування далі.

— Донна, винесла йому весь мозок за час їхніх відносин. Вони тисячу разів розходилися й сходилися, і я сподіваюся, що він поїхав не до неї.

— У кожної людини є своя сумна історія з життя, головне не впадати у відчай, — зробила я висновок після історії Ітана.

Коли ми зайшли в ліфт Алан натиснув на свій поверх.

— Мені потрібно переодягтися, — заявила йому.

— У мене повно футболок, сьогодні ти у мене в гостях, — обійняв мене вільною рукою за талію, а іншою утримував пакети.

Я переклала їжу на тарілки й підігріла м'ясні страви, Алан відкрив вино й налив у келихи. Ми розташувалися на кухні.

— За тебе, — підняв він келих.

— За нас, хай наші стосунки в зародку витримають твій характер, — посміхнулася йому.

— Знову ти хамиш, — розсміявся чоловік. — Доведеться з цим щось робити, — він удав, ніби замислився.

— Ось я зараз доїм цей смачний салат й буду готова до будь-яких покарань.

Очі Алана загорілися, і він, підклавши мені ще салату став спостерігати за мною з загадковою посмішкою.

— Гей, я ще їм, не сміши мене.

— Їж, мені потрібні твої сили, а в шпинаті, між іншим, дуже багато вітамінів.

— О, містер Девіс за здорове харчування, а ось ми з Ліззі в обід лопаємо шкідливі бургери.

— Це я теж знаю, — хмикнув чоловік.

— І що, не будеш лаятись? — 

— Доведеться вантажний ліфт для вас з Ліззі організувати.

От нахаба! Смішно йому, сам пожартував, сам розсміявся.

— За таку грубість я можу й на десятому ночувати, — з викликом подивилася на свого тирана.

— Я не хотів тебе квапити, але за зухвалість ти залишаєшся без морозива, — підійшов, підхопив мене й перекинувши через плече, поніс у спальню.

— Я буду скаржитися, — пропищала, висячи вниз головою.

— Ага, — ляснув мене по м'якому місцю, — у понеділок чекаю в письмовому вигляді.

— Ти деспот, прошепотіла, знімаючи з нього футболку.

— Не заперечую, — не припиняючи мене цілувати, погоджувався чоловік.

Навіть не віриться, що після всіх розчарувань я зважилася на нові відносини. В принципі, мені навіть подумати не дали. Іноді він лякає мене своїм напором, але, коли я думаю про припинення наших відносин, моя душа протестує й тягнеться до нього з усіх сил.

Сьогоднішня відверта розмова остаточно зруйнувала бар'єр між нами. Мені було нелегко розповідати про свою невдалу спробу бути щасливою, але стало набагато легше, коли ці слова зірвалися з губ. Визнання Алана доводить, що йому можна довіритися і я можу вручити в його надійні руки свою таку тендітну душу.