Розділ 29

Алан

У який момент мене так зачепило, що я не помітив? Не можу позбутися від думок про неї. І коли я став таким романтиком? Після тієї ночі на пляжі відчуваю себе підлітком, який вперше поцілував дівчинку. У грудях розливається тепло від спогадів, її гарячі губи й ніжні руки досі відчуваються на моєму тілі. Губи самі розтягуються ідіотською усмішкою, побачивши її.

Ця жінка звела мене, дорослого чоловіка, з розуму. Хочеться обіймати й кружляти її при всіх, не приховуючи своєї радості. Засинати й прокидатися поруч з нею, прив'язати до себе всіма можливими способами й нікуди не відпускати. Ніколи не вірив у цю хрінь і тим більше не відчував на собі.

Так, я власник і люблю все контролювати, але з нею у мене зовсім зносить дах. І це її дратує. Я бачив, як вона розгнівалася від моїх запитань. Першою думкою було наздогнати її й закінчити розмову, але влаштовувати виставу перед співробітниками — це занадто. А коли, охолонувши, я спустився до неї в кабінет, вона вже пішла.

І зараз я сиджу в її квартирі й не можу додзвонитися. На годиннику одинадцята вечора, а її немає, телефон не відповідає і в мене починається паніка. Коли побачив значок прочитаного повідомлення, аж руки затряслися, набираючи номер.

Її «так» подарувало таке полегшення, що я голосно видихнув. Те, що вона у Каті заспокоїло мене остаточно. Тепер тільки б дочекатися ранку і забрати її додому. Мені спокійніше, коли вона поруч, навіть якщо буде дутися і випускати колючки, я готовий терпіти ці дрібниці.

Ще й Ітан так раптово полетів в Сіетл, коли я прочитав повідомлення, його літак вже піднявся в небо. Дивно все це, таке відчуття, що він утік. Маячня якась. Навіть випити немає з ким.

Так і залишився в її квартирі й покрутившись цілу годину без сну, вирішив набрати Алісу в надії, що вона захоче додому. Послухавши довгі гудки хотів вже відключитися, але слухавку підняли.

—  Алане? —  почув сонний голос, але не Аліси.

—  Катю?

Блін, ясна річ, що це Катя, не тупи.

—  Аліса спить, ви щось хотіли?

—  Е, хотів дізнатися, як вона.

Так, Алане, ти просто майстер таких розмов. Як взагалі тобі вдалося створити таку компанію? Навіть декілька слів скласти не можеш до купи?

—  Почекайте, — прошепотіла Катя і на задньому фоні почулося, як зачиняються двері. Через хвилину вона заговорила вже нормальним голосом.

—  Ми розмовляли, і вона заснула, я не хочу її будити.

—  Не треба, я зателефоную вранці.

—  Алане, я хотіла з вами поговорити ще в ресторані, але не було можливості, —  почала вона.

—  Я вас слухаю, —  насторожився, готовий почути все, що завгодно.

—  В Аліси були складні відносини й важкий розрив. Вона болісно це перенесла й досі її не відпускає минуле.

—  Це він їй телефонував у ресторані? —  перебив я Кетрін.

—  Так, —  чесно відповіла вона. —  Ви теж помітили, як вона зблідла? Цього неможливо було не помітити. Аліса дуже довірлива і відкрита, вона завжди була такою. Я не буду розповідати історію її життя, але наполегливо прошу вас не ображати її. Вона дуже дорога мені й заслуговує бути щасливою.

—  Не хвилюйтеся, Кетрін, я вас зрозумів.

—  Бувайте, Алане.

Вона відключилася, а я довго сидів і прокручував у голові цю розмову. Який придурок цей колишній, що позбавив себе можливості бути поруч з такою жінкою. Але якщо він одумався і вирішив повернути час назад, то такого шансу я йому не дам.

Дивна штука життя. Коли ти змирився зі своїми правилами та звичаями. І коли вже не чекаєш ніяких емоційних спалахів, воно підкидає тобі подарунок. В нагороду, або покарання —  не відомо, але відмовитися від нього ти не можеш. І я точно не відмовлюся від свого подарунка, навчуся бути тим, кого вона хоче бачити поряд з собою. Навчуся любити, як вона того заслуговує. Адже я вже люблю, тільки боюся зізнатися самому собі.

Аліса

Прокинулася я відпочившою і в гарному настрої, поки не подивилася у вікно. Небо знову затягнуло хмарами й вже накрапав дощ. Мінлива в цьому році весна. Учора світило сонце, а сьогодні люди знову відкриють парасольки, закриваючи від себе небо.

Згадавши про вчорашній дзвінок, хотіла знайти телефон, але в кімнаті його не виявилося. Дивно. Зайшовши в кімнату до подруги виявила її сплячою. Вляглася поруч і почала лоскотати її кінчиком свого волосся, вона смішно скривилася й відкрила очі.

—  Аліско, безсовісна, сама не спиш і мені не даєш.

—  Вставай, вже десята ранку, —  затормошила я подругу.

—  Що? —  схопилася подруга, —  а темно як.

—  Дощ знову, —  сумно зітхнула. —  А я хотіла погуляти в парку сьогодні.

—  Я взагалі збиралася до співробітниці на барбекю, —  впала Катька на ліжко, вкриваючи мене ковдрою. —  Значить, будемо спати.

—  Я зварю каву. Будеш?

—  Ага, пробурчала Катя з-під ковдри.

—  До речі, —  обернулася на порозі, —  ти не бачила мій телефон?

Катя простягнула руку і взяла з тумбочки мій гаджет.

—  Не зрозуміла, чому він тут?

—  Алан тобі дзвонив вчора, ти вже спала, ось я і відповіла.

—  Що? —  обурилася я.

—  Не бійся, я була милою, —  хмикнула подруга. —  Зателефонуй йому, я обіцяла, що ти подзвониш.

Довго не наважуючись набрати його номер, зварила каву й тільки тоді зателефонувала. Він відповів майже одразу.

—  Алло?

За таким коротким словом неможливо зрозуміти його настрій.

—  Привіт, —  тільки й сказала, бо всі слова вивітрилися з голови.

—  Привіт, вредна дівчино, —  відповів мій нестерпний бос.

—  Я тебе не розбудила? —  ляпнула перше, що спало на думку.

—  О десятій ранку? —  хмикнув чоловік.

—  Зате я виспалась.

—  Які плани?