Розділ 24

За столиком чоловіки щось обговорювали, Алан курив. Я підійшла і вирвала з його пальців цигарку загасивши в попільничці.

— О, невже на тебе колись знайдеться управа, — вигукнув його друг.

Ми випили ще текіли, в голові гуркотіла музика. Коли вона змінилася не повільну, Алан встав й запропонував мені свою руку. Відмовитися від його дотиків й близькості я не могла, тому сміливо вклала свою долоню в його.

Він обійняв і пригорнув мене до себе, я поклала руку на його сильне плече. Зараз мені хотілося закритися від усього світу з ним удвох, ось так повільно розгойдуватися в такт мелодії й відчувати себе пір'їнкою в його руках, легкою й невагомою хмаринкою. Піднятися над землею і побачити небо кольору його очей.

Музика закінчилася, а ми так і стояли обійнявшись. Біля нас під ритмічну мелодію танцювали люди, а мені хотілося затримати цю чарівну мить.

— Поїхали додому, — першим озвався Алан.

— Угу, — я кивнула. — А як же Катя?

— Думаю, за них не варто хвилюватися, — кивнув він на друзів, що голосно сварилися.

Мені навіть крізь гучну музику було чути коронну фразу Каті «подумаєш». Вона його часто говорить, коли скандалить.

— Чекай тут, — чоловік попрямував до столика й щось їм сказав. Ітан кивнув, а Катя, посміхнувшись, помахала мені рукою. Алан забрав мою сумку й попрямував до мене, взяв за руку й повів до виходу.

Він майже не пив, тому сів за кермо.

— Не хочу додому, — я прикрила очі.

— А куди ти хочеш? — поцікавився чоловік, заводячи мотор.

— Хочу туди, де прокидається сонце й народжується світанок, — прошепотіла.

— Як забажаєш, — хмикнув Алан й виїхав зі стоянки.

Сьогоднішній день, а особливо вечір можна вважати найкращим у моїй колекції Нью-Йоркського життя. Я була собою, зі мною поруч була краща подруга й чоловік від близькості якого пришвидшується пульс.

— Твоєї Лізі не чути? — раптом спитав чоловік.

— Ні, — я дістала телефон перевірити вхідні.

— Шкідливе дівчисько, — пробурчав бос.

Я посміхнулася. Ось він великий бос, строгий зовні й турботливий всередині. Він помітив мою посмішку.

— Не хочу, щоб ти хвилювалася, — ніби виправдовуючись сказав мені.

Він взяв мене за руку, а я притулилася до його плеча. Ми проносилися повз будинки з темними вікнами, сяючі вітрини магазинів, автівки, що поспішають додому. Ніч огортала нас своєю магією.

— Куди ми їдемо? — запитала через деякий час.

— Скоро побачиш, — почула, як він посміхнувся.

А приїхали ми на пляж, крізь прочинене вікно було чутно шум океану.

— Ще холодно купатися, — здивувалася я.

— А ми будемо зустрічати світанок, — клацнув мене по носі чоловік.

Допоміг мені вийти й захопив із багажника плед.

— Улюблений плед Емілі, кутається в нього постійно, коли приїжджає.

Взяв мене за руку і повів за собою, я зняла туфлі й пішла босоніж по прохолодному піску. Алан повторив мій приклад. Зараз ми виглядали як підлітки, що гуляють всю ніч, поки батьки божеволіють чекаючи своїх чад додому.

Він постелив плед на пісок, зняв піджак і накинув мені на плечі. Сів й потягнув мене за руку, я присіла й втупилася на темні океанські води. В цей час океан здавався страшенно небезпечним, з високими хвилями, що люто кидаються на берег в надії захопити чергову жертву собі в полон.

Алан притиснув мене спиною до своїх широких грудей й поклав руки на живіт. Океан нашіптував нам свою мелодію даруючи легкий солоний бриз.

— А як Ітан потрапить у квартиру, — порушила я мовчанку.

— У нього є ключі. Не боїшся за свою подругу?

— Ні, — я посміхнулася. — Швидше за Ітана.

Алан розсміявся і щільніше закутав мене в піджак.

— Жодного разу тут не була, — зізналася я.

— Я був декілька разів за все життя в Нью-Йорку.

— Як ти відпочиваєш?— поцікавилася. — Ти дуже багато працюєш.

— Цікаво, коли ти це помітила, якщо сама постійно з головою в роботі?

— Я люблю свою роботу, у мене чудовий колектив, та й вдома... — я запнулася.

— Що вдома? — трохи повернув мене до себе Алан.

— Мені немає до кого поспішати, — чесно зізналася. — У мене тут тільки Катя, вона наполягла, щоб я приїхала сюди.

— Шкодуєш?

— Ні, мені подобається Нью-Йорк й працювати у тебе теж.

— Значить це Каті я повинен дякувати.

— За що?

— За те, що ти з'явилася в моєму житті, — тихо відповів чоловік.

— Це дуже гучна заява містере Девіс, — заперечила я, розвернувшись до нього, але він доторкнувся пальцем до губ.

— Помовч, нестерпна, — нахилився й поцілував.

Чуттєво, зовсім не так, як ми цілувалися в клубі. Ніжно торкався моїх губ, обережно, наче перший раз куштує їх на смак. Зараз мені хотілося підкорятися цьому чоловікові, повністю довіритися й відпустити всі страхи. Алан провів долонями по спині, а я обійняла його й зарилася пальцями в його волосся. Весь вечір хотілося так зробити. Поцілунки ставали дедалі вимогливішими, а ласки наполегливішими. Він посадив мене на коліна обличчям до себе. Його гарячі долоні ніжно досліджували під блузкою моє тіло. Я розстебнула сорочку і провела руками по його мускулистих грудях і плечах. Моє тіло в його руках тануло, як морозиво на сонці. Хвиля збудження накрила мене з головою, а з губ злетів стогін насолоди, коли він доторкнувся до грудей. Алан гаряче прошепотів на вухо:

— Ти ж розумієш, що я вже не зупинюся?

Я кивнула й потягнулася до ременя його штанів. Не хочу думати. Він перевернув мене на спину і звільнив від одягу.

—Хочу тебе, — зірвалося з моїх губ визнання.

Його гарячі губи й відверті ласки зводили з розуму. Мені здавалося, якщо він зупиниться, пожежа всередині спалить мене до тла. Я купалася в океані його пристрасті й бажання.

— Ти зводиш мене з розуму, — зруйнував Алан останню перешкоду до мого серця.

Ми повністю були у владі один одного. Разом піднялися до небес над безкрайніми просторами бурхливого океану і побачили мільярди яскравих зірок. Чарівна, незабутня ніч.

 Коли на темному небі з'являються перші сонячні промені, магія ночі розсіюється. Я лежу на плечі чоловіка й спостерігаю, як зароджується новий день. Алан гладить мене по спині, думаючи про своє.

— Ти шкодуєш? — запитала чоловіка, піднявши голову.

Він подивився на мене й провів кінчиками пальців по обличчю.

— Я шкодую, що потрібно повертатися, — він встав й допоміг мені.

За руки ми дійшли до автомобіля.

— Ти був без захисту, — озвучила свої побоювання.

— Я не займаюся сексом на роботі, тим більше з підлеглими, тому виявився неготовим до такого розвитку подій. Алісо, я вмію відповідати за свої вчинки.

— Але я ж підлегла, — посміхнулася.

Алан задумався, виїжджаючи на дорогу.

— Іноді мені здається, що це я підлеглий й перебуваю повністю в твоїй владі, — відповів мені й підморгнув.