Розділ 22

Катя з'явилася, коли ми з Аланом вже збиралися зробити замовлення. За нею з похмурим виглядом плентався Ітан. Подруга переодяглася в легку бежеву сукню до коліна, вигідно підкреслюючу її фігуру. На перший погляд вона виглядала спокійною, чого не можна було сказати про її супутника. З виразу обличчя чоловіка я здогадувалася, що Катя влаштувала йому веселий шопінг.

— Гарна сукня, — похвалила подругу, що сіла поруч.

Чоловіки влаштувалися напроти нас. Ітан відразу ж відкрив винну карту.

— Містер Вільямс люб'язно допоміг мені вибрати, — посміхнулася моя хитра подружка.

Ох, і Катя. Знаю я цю мстиву посмішку, вона ніколи не прощає зіпсованого настрою. З усіх сил намагається відплатити тим же.

— Вперше в житті обирав сукню, і перевіряв тканину на натуральність, — поскаржився Ітан, штовхаючи Алана ліктем.

— Кетрін, це небувалий випадок, — звернувся Алан до подруги. – Мій друг терпіти не може ходити по крамницях. Не знаю, як вам вдалося його вмовити, але це заслуговує поваги.

— У вашого друга не було іншого виходу, — посміхнулася Катя.

— Це правда, — Ітан розвів руками. – Ніколи не зустрічав таких настирливих осіб.

— О, це тільки розминка, — застережливо звузила очі Катюха.

Вона виглядала спокійною, як удав, що піймав жертву в свою пастку. Мені стало смішно від цієї картини.

— Алісо, — звернувся до мене Ітан, — я хотів вибачитися за вчорашнє невдале знайомство й свій зовнішній вигляд.

— Нічого страшного, — посміхнулася у відповідь, — мені було весело спостерігати за вами.

Чоловіки перезирнулися. Алан так і не пояснив навіщо вони приходили й що хотіли від мене. Він викручувався тим, що вони переплутали поверх, але я знала, що це не так. З їхньої розмови зрозуміла, що містер Девіс хотів мене побачити, але сказати цього не захотів.

— Тоді пропоную випити за знайомство, — втрутився Алан і покликав офіціанта.

Вечір став налагоджуватися, ми пили вино і невимушено базікали з Катею, чоловіки обговорювали щось своє. Я тихенько розповіла подрузі, як вночі до мене завалилися п'яні друзі з невідомими намірами. Катюху бавила ця історія, вона посміхалася і поглядала в бік Ітана.

Єдиним дратівливим чинником був телефон Ітана, що постійно вібрував. Навіть мене він став напружувати. Здавалося, він абсолютно не заважає чоловікові. Першим не витримав Алан.

— Іт, ти можеш що-небудь з цим зробити? – кивнув він на телефон.

Ітан втомлено провів рукою по обличчю. Ми дивились на нього, чекаючи.

— Повірте, якщо я увімкну звук, вас це ще більше розлютить.

— Потрібно всього лише відповісти, — проспівала подруга, — й людина заспокоїться.

Він лише зітхнув і вибачившись пішов, набираючи щось в телефоні.

— Не дуже-то люб'язний у вас друг, — пробурчала Катя, звертаючись до Алана.

— Не звертайте уваги, у нього зараз не найпростіший період в житті, — коротко відповів чоловік.

Повернувся Ітан з похмурим виглядом.

— Пропоную випити, — обвів усіх нас поглядом.

— Це інша справа, — пожвавішала подруга.

Алан підтримав і замовив віскі, я ж обмежилася ще одним келихом вина. Не дуже люблю міцні напої, а вірніше вони мене не люблять. Я швидко п'янію і потім можу робити те, про що вранці буде соромно згадувати.

Катя завела бесіду з Ітаном. Вона голосно розповідала йому про наше дитинство й смішні ситуації життя, Ітан сміявся і підливав подрузі спиртне.

Алан пив мало і виглядав втомленим. Я помічала його погляди на собі протягом вечері. Думки підкидали варіанти розвитку подій сьогоднішнього вечора.

Мені подобається цей чоловік. Це факт й нерозумно заперечувати його. Мені приємно перебувати з ним поруч, бачити впевненість в його очах. Хочеться доторкнутися долонею до його щоки й провести по колючій щетині. Притиснутися до міцних чоловічих грудей і відчути себе захищеною від усіх негараздів. Я знаю це відчуття, і що за ним піде, а мені ніяк не можна цього допускати. Не можна дозволити пробити мою оборонну стіну. Іншого такого удару я не перенесу.

З фантазій мене вивів дзвінок мобільного. Мені чомусь відразу згадалася Лізі, я заходилася схвильовано шукати в сумці телефон. Побачивши невизначений номер руки затрусилися, відповіла голосніше, ніж належало. За моїми маніпуляціями спостерігали три пари очей.

— Алло.

— Алісо?

Стоп, це не Лізі. У мене камінь впав з плечей. Але тут до моєї свідомості почало доходити чий це голос. Я ще раз глянула на номер того, хто телефонував. І як я одразу не помітила?

Той, кого я залишила в минулому, не хоче давати мені спокій в сьогоденні. Рана в грудях нагадала про себе. Краєм ока я помітила, як напружився Алан і встала подруга.

— Де ти взяв мій номер? – відповіла грубо, але мені все одно, що на мене дивляться.

Я встала і попрямувала на вихід, махнувши Каті залишатися на місці. На вулиці гамірно, але мені прекрасно чути співрозмовника.

— Ти де? Нам потрібно поговорити, — промимрив мені колишній чоловік.

— Тобі необов'язково знати де я й нам абсолютно нема про що говорити.

— Невже тобі не шкода все кидати. Адже ми кохали одне одного, — не відставав цей зрадник.

— Кохала я, а ти вбив мою любов своїм вчинком. Її більше немає. У мене навіть поваги до тебе не залишилося.

— Я думав ти повернешся. Так, я зробив помилку, але ти повинна розуміти...

— Стоп! — обірвала його. – Наша історія закінчилася, ми більше не сім'я. Не дзвони мені, нам немає про що говорити. І перестань діставати мою маму, інакше я приїду і роздряпаю твою брехливу пику, — прогарчала я в слухавку й відключилася. Здавалося, серце в грудях зараз вистрибне від шквалу емоцій. Цей гад викликає в мені бурю негативу. Це мама дала Денису номер, потрібно завтра зателефонувати їй. Мені відомо, як він може розчулити людину, підлий брехун.

В ресторан я повернулася оскаженілою й злою. За столиком панувала тиша, всі дивилися на мене, але ставити питання не насмілювалися. Я взяла склянку Алана й перекинула в себе бурштинову рідину. В горлі запекло, але це саме те, що мені зараз потрібно для заспокоєння емоцій.

— Ітане, налий мені, — поставила свій келих перед ним.

— У келих? — весело запитав чоловік, наливаючи в склянку Алана.