Розділ 15

— Ось дивись, — він дістав з шухляди теку і передав мені.

На фотографіях шикарний будинок і величезна територія навколо.

— Гарний будинок.

— Так, мені теж подобається. Візьмешся за нього?

— Це серйозний проєкт. Які терміни?

— Немає ніяких термінів.

— Навіть так? Хто замовник?

— Один знайомий.

Я ще раз подивилася фотографії. Робота дуже цікава, та ще й термінів немає. Мрія!

— Шукаєш підступ?

— А він є?

— Ні, — посміхнувся бос.

Він сперся підборіддям на долоню і вказівним пальцем доторкнувся до губ про щось думаючи. А я знову зависла на його губах.

— Добре, я згодна. Які побажання?

Він посміхнувся. Розраховуй на те, що в будинку буде жити сім'я з дітьми, бажано багато світла. Кабінет поки не чіпай, я пізніше дам ескіз для нього. З садом вирішуй сама. Коли буде готовий весь проєкт покажеш мені, хочу подивитися.

— Добре. Я візьму ці креслення?

— Так, звичайно. Може кави?

У двері постукали й заглянула Долорес

— Доброго ранку, — вона здивувалася, побачивши мене. – Привіт, Алісо, — посміхнулася мені.

Я кивнула у відповідь.

— Доброго, Долорес. Зроби нам дві кави.

— Одну хвилину.

— Мені потрібно працювати.

— Встигнеш.

Навіщо питав, якщо вже все вирішив. Що за звичка всіма командувати? Я підійшла до вікна, чудовий краєвид на парк. Ось звідки він дізнався про лавку.

— Ти бачили мене з вікна! — вигукнула я, обертаючись. І врізалася йому в груди. Прямо губами в білу сорочку.

— Я ж казала, — ніяково пробурмотіла, — навіть її голос вранці приносить невдачу.

Але Алан навіть не глянув на слід від помади, він дивився на мене, зачаровуючи небесною синявою своїх очей.

У двері постукали, я відскочила від нього, чим викликала посмішку. І чому він радіє? Що хтось побачить, як він обіймається з підлеглою, а потім поповзуть чутки? Або ще гірше, про це дізнається дружина. Мені захотілося провалитися під землю, коли зайшов відвідувач.

— Добрий день, — проспівала Емма, заходячи в кабінет.

Я кивнула, швидко зібрала з дивана фотографії й попрямувала на вихід. Алан дивився на мене обурено.

— Містере Девіс, я все зрозуміла. Найближчим часом надам звіт щодо цього замовлення, —усміхнулася як можна ширше і покинула кабінет.

Гарний день, сьогодні обійшлося без пригод. Усі були в гуморі, команда працювала відмінно. Елізабет пурхала після примирення з хлопцем. Я отримала чудове замовлення і в передчутті улюбленої роботи. Цей сад стане кращим в Нью-Йорку.

Без п'яти шість дзвякнув телефон.

Катя: Чекаю на вулиці, нап'ємося. Є привід.

Ще й вечір обіцяє бути прекрасним. Швидко зібралася і разом з Лізі залишила робоче місце. Навіть не пам'ятаю, коли так рано йшла. На вулиці щосили квітне весна, квіткові аромати чутно з усіх боків.

— Алісо!

— Привіт, Катюш, який привід?

— Хороший контракт, обіцяють премію. Запрошую в ресторан.

Таксі під'їхало до вже знайомого торговому центру.

— Чому сюди?

— Ми тут ще не були, спробуємо кухню і подивимося, чим всі так захоплюються.

— Я була, — опустила голову, чекаючи обурення подруги.

— Коли? — зупинилася Катя.

— Два тижні тому з Аланом.

— І чому ти це вчора приховала? Або скажеш, що я стала погано чути, а ти чесно-чесно говорила?

— Ні, не говорила. Кать, ми вечеряли, а потім поцапались. Нічого було розповідати. Ти ж знаєш, як він мене бісить.

— Ну-ну, знаю. Ходімо, розкажеш за вечерею.