— Ось дивись, — він дістав з шухляди теку і передав мені.
На фотографіях шикарний будинок і величезна територія навколо.
— Гарний будинок.
— Так, мені теж подобається. Візьмешся за нього?
— Це серйозний проєкт. Які терміни?
— Немає ніяких термінів.
— Навіть так? Хто замовник?
— Один знайомий.
Я ще раз подивилася фотографії. Робота дуже цікава, та ще й термінів немає. Мрія!
— Шукаєш підступ?
— А він є?
— Ні, — посміхнувся бос.
Він сперся підборіддям на долоню і вказівним пальцем доторкнувся до губ про щось думаючи. А я знову зависла на його губах.
— Добре, я згодна. Які побажання?
Він посміхнувся. Розраховуй на те, що в будинку буде жити сім'я з дітьми, бажано багато світла. Кабінет поки не чіпай, я пізніше дам ескіз для нього. З садом вирішуй сама. Коли буде готовий весь проєкт покажеш мені, хочу подивитися.
— Добре. Я візьму ці креслення?
— Так, звичайно. Може кави?
У двері постукали й заглянула Долорес
— Доброго ранку, — вона здивувалася, побачивши мене. – Привіт, Алісо, — посміхнулася мені.
Я кивнула у відповідь.
— Доброго, Долорес. Зроби нам дві кави.
— Одну хвилину.
— Мені потрібно працювати.
— Встигнеш.
Навіщо питав, якщо вже все вирішив. Що за звичка всіма командувати? Я підійшла до вікна, чудовий краєвид на парк. Ось звідки він дізнався про лавку.
— Ти бачили мене з вікна! — вигукнула я, обертаючись. І врізалася йому в груди. Прямо губами в білу сорочку.
— Я ж казала, — ніяково пробурмотіла, — навіть її голос вранці приносить невдачу.
Але Алан навіть не глянув на слід від помади, він дивився на мене, зачаровуючи небесною синявою своїх очей.
У двері постукали, я відскочила від нього, чим викликала посмішку. І чому він радіє? Що хтось побачить, як він обіймається з підлеглою, а потім поповзуть чутки? Або ще гірше, про це дізнається дружина. Мені захотілося провалитися під землю, коли зайшов відвідувач.
— Добрий день, — проспівала Емма, заходячи в кабінет.
Я кивнула, швидко зібрала з дивана фотографії й попрямувала на вихід. Алан дивився на мене обурено.
— Містере Девіс, я все зрозуміла. Найближчим часом надам звіт щодо цього замовлення, —усміхнулася як можна ширше і покинула кабінет.
Гарний день, сьогодні обійшлося без пригод. Усі були в гуморі, команда працювала відмінно. Елізабет пурхала після примирення з хлопцем. Я отримала чудове замовлення і в передчутті улюбленої роботи. Цей сад стане кращим в Нью-Йорку.
Без п'яти шість дзвякнув телефон.
Катя: Чекаю на вулиці, нап'ємося. Є привід.
Ще й вечір обіцяє бути прекрасним. Швидко зібралася і разом з Лізі залишила робоче місце. Навіть не пам'ятаю, коли так рано йшла. На вулиці щосили квітне весна, квіткові аромати чутно з усіх боків.
— Алісо!
— Привіт, Катюш, який привід?
— Хороший контракт, обіцяють премію. Запрошую в ресторан.
Таксі під'їхало до вже знайомого торговому центру.
— Чому сюди?
— Ми тут ще не були, спробуємо кухню і подивимося, чим всі так захоплюються.
— Я була, — опустила голову, чекаючи обурення подруги.
— Коли? — зупинилася Катя.
— Два тижні тому з Аланом.
— І чому ти це вчора приховала? Або скажеш, що я стала погано чути, а ти чесно-чесно говорила?
— Ні, не говорила. Кать, ми вечеряли, а потім поцапались. Нічого було розповідати. Ти ж знаєш, як він мене бісить.
— Ну-ну, знаю. Ходімо, розкажеш за вечерею.
#319 в Любовні романи
#163 в Сучасний любовний роман
#74 в Короткий любовний роман
бос та підлегла, владний адекватний герой щира героїня, сильні почуття протистояння характерів
Відредаговано: 23.07.2020