Розділ 11

Алан

Коли закінчиться ця смуга? Ще і Ділан так невчасно поїхав. Дожив ти, Алане до того, що повинен проводити співбесіду. Звільню цього Коула нахрін за таку роботу, на нього давно скаржилися співробітники й зараз моя чаша терпіння переповнена. Злючий, як чорт, залітаю в приймальню, секретар перелякана ось-ось розплачеться. Де Коул її взяв, їй хоч вісімнадцять є? Виглядає, як підліток, ще знепритомніє зараз з переляку.

— Хто перший? — вийшло грубо, але це я ще себе стримував. Дивиться величезними очима і мовчить.

— Я перша, на дві години, — чую за спиною приємний голос. Повертаюся. Це вона! Годину тому я дивився на неї з вікна, вона сиділа на тій же лавці, що і вчора. Мені знову стало цікаво, про що вона думає. Неймовірно, я спостерігав за нею від нудьги, а вона сама до мене прийшла. Ну що ж, проведемо співбесіду. Йду в кабінет, вона рушила за мною, сідає навпроти та чекає. У Коула жахливий безлад на столі, в блокноті ніяких записів про співбесіду, таке відчуття, що він не працював тут, а просто відсиджував робочий час.

Дівчина подає мені теку. Хм, дуже цікаво, креслення, малюнки, фотографії, досвід роботи є, це відразу видно по роботам. Аліса значить. Дуже незвичайне ім'я, переїхала в Нью-Йорк тиждень тому. Чому ж ти, Алісо, переїхала?

Навіть не пам'ятаю, коли жінки говорили зі мною на рівних, не підлещується переді мною, не випинає свої форми, пропонуючи розглянути краще те, що й так випадає. Одягнена в костюм, навіть не зняла куртку, по якій я і впізнав її. Дивиться прямо в очі, коли відповідає, у неї дуже гарні очі й губи. Та й взагалі ця блондинка привертає до себе увагу.

Ось воно що, Алісо, вірності хочеш, а чоловік, мабуть, був поганим хлопчиком і ти від нього втекла. Уважно розглядаю її роботи, нічого не можу сказати негативного, навіть хвалити готовий, набагато краще робіт Емми. Здається, що ця фотографія з садом потрапила сюди випадково, вона різко констатує з іншими. Впевнений, що це її будинок і вона сумує за цим місцем.

У мене теж є будинок, тільки от немає кому там жити. Якщо зробити собі таку красу, відчую я себе там комфортно? Чи буде колись це місце моїм домом? Її варто прийняти тільки за однієї цієї роботи.

Бачу шок на її обличчі, вона намагається заперечити, але я не слухаю. А дівчинка з характером, це ще більше приваблює. Давно у мене не було такого інтересу. Можливо цього мені не вистачало? Людини, яка захоче мені протистояти?

Секретар сиділа, як на голках.

— Як тебе звуть?

— Елізабет, — пропищало дитя.

— Значить так, Елізабет, Коул тут більше не працює. З завтрішнього дня керівником відділу стає Аліса. Введіть її в курс справи.

— Добре, містере Девіс. Перепрошую, що так вийшло.

— Вважай, що це перше та останнє попередження.

Піднявшись на свій поверх почуваю себе задоволеним.

— Долорес, з завтрішнього дня у нас новий керівник дизайнерського відділу. Приймай участь у нарадах і тримай мене в курсі всього.

— Добре, містере Девіс.

Сів у своє крісло і закурив. Ось воно! В мені розігрався інтерес.

У тому, що на неї посиплються замовлення я не сумнівався. Свіжий погляд, завжди краще старого. Тим більше, Емма останнім часом здає свої позиції. Вона і раніше була стервом, але зараз вже не знає куди подіти свою отруту. Навіть мене дістала зі своїми скаргами.

Зустрівши Ніколсона в ресторані довго вислуховував його захоплення новим дизайнером.

— Ти ж знаєш, Еде, у мене всі фахівці вищого рівня.

— Як не знати, але ця блондинка ще й красуня. Дружина в захваті від її ідей.

Здогадуюсь я хто ця красуня. І чим їй тільки не догодила посада керівника відділу, що вона особисто займається проєктом?

Після тієї догани я її не бачив, хоча прекрасно знав, що у її відділу повно замовлень, а сама вона сидить до закриття офісу. Мені було цікаво спостерігати за нею, як вона злиться і стримує себе, щоб не відповісти. Сам не знаю, що на мене найшло. Ще зранку бачив її звіт, але мені захотілося особисто її побачити, навіть на нараду приперся, а в підсумку, вислуховував ниття Емми.

Щось останнім часом я думаю не про те. На носі важливий контракт, поїздка в Сіетл, а я завис на підлеглій і шукаю привід її побачити. Мабуть, від нудьги їде дах. Сьогодні знову приперся на нараду. Ділан вже починає нервувати. Напевно, думає, що приходжу його перевіряти.

Я помітив її погляд, і те як вона стулила губи. Вона так робить, коли сердиться. На кого? На мене або Емму що ниє? Помітив також як вона стрепенулася, почувши про звільнення. Навіщо їй в команді слабка ланка? Хоча варто подивитися роботи тієї дівчини. Все може виявитися не так плачевно, як Емма розповідає.

Сьогодні Аліса в штанах, шкода. Мені сподобалася її сукня, таку легко зняти, варто тільки потягнути за блискавку.

Сльози в її очах відвернули мене від фантазій. Що ж ти такого прочитала, що готова розплакатися? Підняла на мене погляд і миттю опустила, удає, що уважно читає документи. Просиділа так до кінця наради, і перша пішла на вихід. Я хотів піти у свій кабінет, але не зміг, ноги самі понесли до неї.

Засмучена, але не плаче. У словах про любов одна лише гіркота. Хто ж так тебе зламав? Чоловік, від якого ти втекла? Ніколи не чіпали жіночі сльози. Жінки — природжені актриси. Але зараз мені хочеться пригорнути її до себе і захистити від зовнішнього світу. Це відчуття нове для мене. Невже старію?

Спускаюся перед самим закриттям офісу.        

— Важкий день, містере Девіс? — питає охоронець.

— Як завжди, Алексе. Зачиняй, всі вже давно розбіглися.

— На двадцять дев'ятому ще працюють.

Он як? Я знаю хто це такий завзятий. Що ж почекаємо.

Ось вона, виходить з ліфта, помічає мене й зупиняється, всі емоції читаються на обличчі. Проходить, ввічливо посміхнувшись. Але сьогодні ти від мене не втечеш. Мені мало нашої перепалки, хочу ще.

Якби я знав, що той поцілунок весь тиждень не дасть спокою і я буду постійно думати про неї я б, напевно, зробив інакше. Хоча кому я брешу, її губи манили мене ще з першої зустрічі. Мене розбурхав наш поцілунок й те з якою жадібністю вона на нього відповіла. Розпалила в мені полум'я, а потім довела до точки кипіння своєю втечею. Як школярка втекла. Весь тиждень хвилювало питання: «Чому?». Завтра я приїду, і ми поговоримо.