Розділ 8

Сьогодні Емма, керівник іншої команди, як заведена, висловлювала своє невдоволення роботою нової співробітниці. Вона вже стільки аргументів привела, що навіть я повірила. Хоча по роботах, показаним нам, нічого не можу сказати негативного. Вона голосно обурювалася і жестикулювала руками, ніби ми зібралися на її сольний концерт. Ділан уважно слухав, Долорес строчила в блокноті. Вона, що все записує для боса? Двері відчинилися і до кабінету увійшов він сам. Обвів нас поглядом і сів у своє крісло. Напевно, рахує нас, як моя бабуся курчат на дачі.

 Еммо, — не витримав Ділан, — може, варто дати їй інший проєкт? Не розумію чому ти наполягаєш на звільненні. У тебе найкраща команда і ти знаєш, як розкрити потенціал кожного працівника

— Вона ніяк не реагує на мої зауваження. Не виконує свою роботу.

— Ну в такому разі, — почав заступник...

— Я хочу забрати її у свою команду, — вирвалося у мене.

Всі втупилися на мене, в тому числі й холодні очі генерального.

— Навіщо вона тобі? — промовила Емма. — Ти з нею намучишся ще більше ніж я. В тебе немає мого досвіду.

— У мене не вистачає однієї людини, — з надією подивилася на Ділана.

— Якщо у тебе таке величезне бажання, то з завтрашнього дня її переведуть у твій відділ.

— Спасибі.

У нашій роботі, людині потрібно давати другий шанс. Може бути у дівчини проблеми й це заважає їй у роботі. Творчій людині дуже важко робити красу перебуваючи в емоційному напруженні, знаю по собі.
Тим більше, ця Емма не дуже-то справедливий керівник. Джерело інформації Лізі багато повідала мені про неї.

Телефон неочікувано дзвякнув повідомленням.

Мама: Золотко, будинок продали, гроші сьогодні перекажуть на карту.

Ніколи не думала, що можна продати мрію, але, на жаль, поповнення картки тому підтвердження. Я знала, чекала цього моменту, але виявилася не готовою. В очах стояли сльози.

Мій стан помітили, містер Девіс дивився невдоволено. Щоб приховати своє хвилювання, опустила очі.

Перша вилетіла з залу і зайшла до вбиральні. Не хочу зайвих питань, зараз всі підуть, і я зможу спокійно повернутися у свій кабінет. Протерла обличчя холодною водою і постаралася заспокоїтися. Прислухалася, начебто тихо, тільки потягнулася до ручки, двері різко відчинилися і на мене втупився Алан.

— У тебе проблеми?

— З чого ти взяв?

— Ти завжди відповідаєш питанням на питання?

— У мене немає ніяких проблем.

— А, це ти так розчулилася, що отримала в команду поганого працівника?

— У неї гарні роботи.

— Судячи з твоїх вчинків, любиш ускладнювати собі життя?

Ну от навіщо ти прийшов, а? Не в тому я настрої, щоб мило розмовляти з тобою.

— Ти мене питав, що значить для мене слово любов. Так от, це всього лише слово. Цього почуття немає, його не існує. Воно лише міф, легенда, самообман. Шкода, що розумієш це, коли твоя душа корчиться від болю на уламках розбитого серця.

— І замість того, щоб працювати, ти сидиш тут і жалієш себе? — незворушно запитав бос.

— Я шкодую не себе. І робочий день вже закінчився, якщо ти не помітив.

Розумію, що не можна грубити, але не можу впоратися з емоціями.

— Тоді не смію затримувати, — він відступив, і я мовчки вийшла.

Просидівши близько години в кабінеті, пішла додому. Кажуть, як почнеться день так і закінчиться. Вранці я погиркалась з жінкою в метро, вона з усієї сили протягла сумку по моїй нозі, а ввечері зчепилася з Аланом, слава Богу, вистачило розуму не сперечатися. І коли я нарешті видихнула і спустилася в хол, знову з ним зіткнулася. Він розмовляв з охоронцем. З високо піднятою головою пройшла повз і побажала хороших вихідних.

Синоптики обіцяли дощ, і низькі хмари лякали перехожих своїм похмурим виглядом.

— Ти поспішаєш? — почула за спиною.

— Хочу встигнути до дощу, — повернулася до нього.

— Не хочеш повечеряти?

Не хочу я з тобою вечеряти. У мене на тебе дивна реакція. Постійно стримую себе, щоб не нагрубити.

— Навіть не знаю.

— Підеш лікувати душу?

А ось власне тому я огризаюся, чіпляється зі своїми підколами.

— Що ти, лікувати вже нічого.

— Тоді прошу, — і вказав у бік паркування.

Хто б сумнівався, великий чорний позашляховик запищав сигналізацією. Шикарний мерседес.

Їхали мовчки, декілька раз я помітила на собі його погляд, але розмову не починала. Я сьогодні й так багато сказала, а ще мені було не зрозуміло бажання Алана разом повечеряти.

Під'їхали до нового торгового центру, відкриття якого я дивилася.