Розділ 3

— Катю, не лякай мене. У тебе на нього ціле досьє?

— Ой, не вигадуй, цю інформацію можна дізнатися з інтернету, — відмахнулася вона.

— Домашня адреса та телефон? — вигнула брови в очікуванні відповіді.

— Квартира на Манхеттені, телефону немає.

— Агент Кетрін, за весь час, що я тебе знаю, ти перший раз видала стільки завченої інформації з пам'яті. Та я навіть впевнена, що ти ім'я свого першого хлопця не пам'ятаєш, а тут всю біографію незнайомої людини видала.

— Чому не пам'ятаю? — насупилася Катя і між брів пролягла зморшка. Вона завжди так супиться, коли посилено думає.

— Його звали Сергій, точно, Зайцев Сергій.

— Ага, як же! Славік Воронов. Ну ти даєш! — розсміялася.

— У мене знаєш скільки таких досьє? — буркнула мені. — Цього навряд чи впіймаю у свій капкан, занадто високо літає. Поки ловити буду — постарію. Але в мене інші варіанти є, хочеш розповім?

— Е ні, досить! — виставила перед собою долоню й заперечно похитала головою. — Давай по черзі, один кандидат в день.

— Добре, тоді я йду спати, вставати рано.

А через те, що я спала цілий день, мене чекала ніч без сну. Ще трохи почитала про вимоги для кандидатів на місце дизайнера. Я, звичайно, більше полюбляю ландшафтний дизайн, але, якщо пощастить, ця робота буде цікавою. Подала онлайн заявку на співбесіду, отримала підтвердження і запрошення на дві години дня в понеділок. Що ж, за тиждень я підготуюся.

У своїй кімнаті дістала олівці та блокнот. Робити все одно нічого, оглянула кімнату й уявила якою б я хотіла її бачити. Руки малювали на автоматі: ніжно-блакитні стіни, теплого горіхового кольору підлога, велике вікно з широким підвіконням, легкі фіранки, на тумбочці квіти. Так я б її й оформила. Набагато краще цього похмурого сірого.

Прокинулася я знову від свого жаху, тільки цього разу навіть не встигла відчинити двері. Він наздогнав мене і всадив ножа в спину тільки я вхопилася за ручку. Блокнот все ще у руці, олівці розкидані по ліжку, заснула не закінчивши малюнок. З кухні вже доносився брязкіт посуду.

— Доброго ранку, — подруга вже одягнена допивала каву.

— Алісо, ти чого не спиш? Я б на твоєму місці дрихла без задніх ніг.

— Я зараз мало сплю.

— Ясно, — подруга спохмурніла. — Чим займешся?

— Для початку вийду на вулицю, пройдуся по району, зайду в супермаркет і приготую нормальну вечерю тобі сьогодні.

— О, плани є, схвалюю. Я трохи заспала, маю бігти. До вечора, — втекла, чмокнувши мене в щоку.
Зробивши собі каву, вийшла на балкон. Давно звикла пити ранкову дозу бадьорості на свіжому повітрі. 

На вулиці шум, машини сигналять, чути виття поліційних сирен, люди кричать і біжать у своїх справах. Це тобі не рідне місто, Алісо, забудь про тишу.
Кінець березня, на вулиці ще холодно, кава швидко охолола. Досить ховатися, час виходити в великий світ.

Коли ми їхали в автівці, я помітила парк, туди й попрямувала. Сіла на лавці та вдихнула солодке весняне повітря. Краща пора року, коли природа відходить від сну. Ще трішки й в повітрі попливуть чарівні квіткові аромати. По дорозі додому зайшла в супермаркет, купила продукти для вечері, відерце морозива, сир, фрукти та, заглянувши у квітковий відділ, не встояла проти тюльпана в горщику. Не можу я без квітів, це моя слабкість.

Вперше за два місяці відчувала себе легко і спокійно, прогулянка на свіжому повітрі завжди йде на користь. В кишені завібрував мобільний, на екрані фото мами.

— Мамуль, привіт!

— Люба, як ти? Ти мені сьогодні снилася.

— Все добре. І що я робила у твоєму сні?

— Ти була в гарній літній сукні, стояла на галявині з оберемком рожевих півоній і посміхалася. Я прокинулася в гарному настрої. Це дуже хороший сон, доню.

Моя мамуся великий фанат розгадування сновидінь. Прямо бачу, як зранку вона дістає з шафи свій товстий сонник і починає аналізувати побачене.

— Значить буду чекати чогось хорошого. Як ти?

— Сьогодні вихідна, обіцяла спекти Михайлу пиріг, ось і пораюся на кухні. Ти на вулиці?

— Так, була в парку і супермаркеті, вже підходжу до будинку.

— Добре, рада була тебе чути.

— І я тебе, мамуль, цілую.

Катя прийшла пізніше вчорашнього, я майже задрімала. Після безсонної ночі хотілося спати.

— Алісо, ти мене не чекай, буває ще пізніше приходжу, коли з документами запара. На кухні такі запахи. Спасибі, я перекушу і спати, сил немає ніяких.

Я теж лягла, щоб сон не розвіявся і всю ніч не довелося дивитися в стелю.

До кінця тижня я звикла до цього місця. Кожен день кілька годин проводила в парку, багато гуляла, купила орхідею в горщику і декілька картин у вуличного художника. Потихеньку обживала свою нову кімнату.

Катюшка працювала з ранку до ночі, а я з нетерпінням чекала своєї співбесіди. Мені хотілося зайнятися справою, відчути себе у своїй стихії. В суботу, як завжди, сходила в парк, насолодилася яскравим сонцем і по-весняному теплим днем, повернулася, приготувала обід і тільки тоді прокинулася подруга.

— Соню, ти весь день проспала.

— Якби навіть стався землетрус я не вилізла б з ліжка, — пробурчала сонна Катя.

Вона виглядала такою смішною у своїй довгій футболці замість нічної сорочки. Каштанове волосся до плечей, більше змахувало на вороняче гніздо, виразні карі очі — сонні, вірніше один, другий ще спав. 

— Я так розумію захотілося їсти?

— Аліско, ти розпахлася на весь Бруклін. Годуй мене, і я стану добренькою.

— Пішли в бар сьогодні, посидимо з моїми співробітниками з відділу, — запропонувала подруга, уплітаючи рагу.

— Кать, я не піду. Немає бажання.

— Ти не можеш весь час сидіти вдома.

— Я не збираюся сидіти вдома постійно, просто не зараз. Пізніше.

— Подумай до вечора, я ще полежу піду, жахливо втомилася за цей тиждень.

У бар я не пішла, Катя наполягала, але впертості мені не позичати. Ввімкнула новини й сіла на диван з морозивом. У новинах показували відкриття нового торгового центру. Мене привабила сама будівля, дуже красива, вдале планування відділів. Багато кафешок, розважальні центри, кіно, всілякі салони й магазини, на першому поверсі ресторан. Багато робочих місць, хороші умови оренди. Власником є Алан Девіс. Нічого собі людина працює! Катя вибрала дуже відому особистість, по всіх каналах показували такі репортажі. Не хотілося її засмучувати, але такі чоловіки знають собі ціну. Не думаю, що він страждає наївністю і не розуміє, чому біля нього в'ються дівчата. А те, що вони є, я впевнена. Він не тільки багатий, але ще й красивий чоловік, безглуздо це заперечувати.
**************
Приїхала на Манхеттен завчасно й вирішила пройтися в парку, зарядитися енергією перед майбутньою зустріччю. Взяла собі каву й сіла на лавку. Ще трохи й зацвітуть крокуси, а потім вишні. Обожнюю запах квітучої вишні. Коли ніжні пелюстки відлітають, а вітер підхоплює їх у свій танок, світ стає чарівним і час для мене зупиняється. Можу дивитися на це чудо цілодобово.

Мама каже, що у мене дуже чуйна душа. Сподіваюся цієї весни вона відігріється і розквітне, заповнюючи мене яскравими фарбами, не дивлячись на гіркоту всередині.