Розділ 83

РОЗДІЛ 83: Сховище

Білокам’яна велич Центрального Банку Хмарного Королівства вражала своєю монументальністю, яка буквально засліплювала після мороку та вогкості підвалів. Родина Вінчестерів, скинувши свій тактичний одяг у складському терміналі дирижаблів, тепер виглядала зовсім інакше. На них були розкішні, важкі мантії з глибокими капюшонами, пошиті з дорогого темно-синього шовку, розшитого срібними нитками, які імітували візерунки нічного неба. Цей одяг ідеально пасував для високопоставлених гостей або інспекторів з інших світів Об’єднаного Королівства.

Ґреґ ішов попереду, розправивши широкі плечі. Його обличчя виражало ту особливу, холодну й презирливу впевненість, яка притаманна лише спадковій аристократії долини Евермор. По ліву руку від нього йшла Марія — її постава була бездоганно рівною, а погляд залишався гострим і хижим, попри маску поважної, спокійної матрони. Слідом крокував шістнадцятирічний Томас, на чиєму обличчі застигла міна нудьги та легкої зневаги до всього, що його оточувало. Це була акторська гра найвищого ґатунку.

Біля головної брами, викуваної з чистого срібла та хмарного заліза, стояли двоє Повітряних Лицарів. Їхні обладунки виблискували на сонці, а довгі списи ліниво погойдувалися в такт вітру. Через паніку, викликану Сіріусом, та масове перекидання військ під керівництвом нової правительки Зуї Монрей на кордони, ці двоє вартових почувалися розслаблено. Вони були впевнені, що сюди, у саме серце фінансової системи, ніхто не наважиться поткнутися.

Коли Вінчестери наблизилися, Ґреґ навіть не сповільнив крок. Він лише злегка підняв підборіддя, кинувши на вартових такий важкий, інспекційний погляд, наче збирався звільнити їх прямо зараз. Томас цинічно хмикнув, демонструючи повну байдужість до їхньої присутності. Вартові, побачивши таку безапеляційну впевненість і розкішне вбрання, миттєво підтягнулися. Вони навіть не подумали попросити документи чи провести магічне сканування. Натомість обидва синхронно схилили голови в глибокому поклоні, звільняючи прохід. Брама повільно відчинилася. Вінчестери просто впевнено прокрокували повз них, успішно подолавши перший рубіж.

За брамою відкривався центральний атріум. Це був колосальний за своїми масштабами зал, де замість стелі виднілося відкрите пронизливо-блакитне небо, а навколо літали сотні дзеркальних кристалів, що переломлювали сонячне світло. Проте головною окрасою і водночас жахом цього місця був Дракон Вітру.

Він не був істотою з плоті та крові. Це був велетенський примарний купол, витканий із чистого, ущільненого буревію. Його тіло пульсувало грозовими хмарами, а замість очей спалахували блискавки. Дракон повільно циркулював навколо центральних колон, створюючи низьке, вібруюче гудіння, від якого закладало вуха. Будь-яка чужорідна магія чи несанкціонований крок — і цей вихор розірвав би порушника на молекули.

Ґреґ непомітно опустив руку в кишеню мантії, намацавши металевий брелок-талісман, який вони силою відібрали у клерка. Пристрій випустив тонку, ледве помітну вібрацію, що резонувала з частотою банку. Коли Вінчестери йшли по мармурових плитах, примарний дракон пролетів прямо над їхніми головами, обдавши їх крижаним потоком повітря. Його гігантські очі-блискавки на мить затрималися на фігурах прибульців, але магічний код талісмана спрацював бездоганно: дракон сприйняв їх як частину інтер'єру або санкціонованих службовців і величтно злетів угору, продовжуючи своє вічне патрулювання.

Але не встигли вони пройти й половини атріуму, як з-за однієї з колон виринув молодий, надто заповзятий клерк. На ньому був ідеально випрасуваний банківський мундир, на грудях виблискував золотий жетон, а на обличчі сяяла широка, майже приклеєна посмішка. Він буквально підскочив до Вінчестерів, дріботячи ногами.

— О, вітаю вас, шановні пани та панно! — його голос був неприємно дзвінким і пронизливим. — Я бачу, ви без супроводу? Які у вас розкішні мантії, о, це робота майстрів з нижніх земель, чи не так? Вам щось підказати? Можливо, ви бажаєте перевірити поточний курс ерлінгів щодо золотого стандарту? Чи ви прибули на засідання тимчасового комітету Зуї Монрей? Зараз такі неспокійні часи, паніка через Сіріуса, всі кудись біжать... А ви виглядаєте такими спокійними! Дозвольте дізнатися, яка мета вашого візиту?

Вінчестери зупинилися. У Ґреґа на лобі набрякла жила від роздратування, а Томас закотив очі, ледь стримуючись, щоб не штовхнути цього надокучливого хлопчиська. Клерк тим часом не затикався, сиплячи безліччю дурних запитань.

— Можливо, вас провести до вашого особистого сховища? — продовжував щебетати хлопець, демонструючи свій нагрудний знак. — Розумієте, нижні рівні зараз заблоковані для звичайних відвідувачів. Але в мене є спеціальний жетон! Зі мною ми безпечно пройдемо всі пости, бо самих вас навряд чи пустить дракон чи автоматичні системи, вони сьогодні такі вередливі через магнітні бурі в Хмарах! То як, ходімо? Який номер вашої комірки?

Вінчестери злегка схилили голови один до одного, удаючи, ніби радяться щодо фінансових питань, і почали швидко, ледь чутно шушукатися під капюшонами.

— Він нам заважає. Якщо він піде з нами, ми не зможемо скористатися картою Земфіра, — прошепотів Ґреґ, ледь ворушачи губами.

— Я можу просто зламати йому шию, — так само тихо озвався Томас, торкаючись прихованого під мантією клинка. — Ніхто й не помітить у цьому хаосі.

— Дурню, — холодно цикнула Марія. — Смерть працівника підніме тривогу по всьому сектору. Його аура згасне, і магічні датчики банку заблокують виходи. Потрібно діяти чистіше. У мене є алхімічний концентрат з долини Евермор. Вколемо йому снодійне в шию за кутом. Нам просто треба заманити його туди.

Марія випрямилася, її обличчя знову набуло виразу безпорадної, втомленої старої аристократки. Вона театрально приклала долоню до грудей і тихо, жалісливо звернулася до клерка:

— О, юначе... Ви такий милий і турботливий. Мені так ніяково... Розумієте, переліт з Об'єднаного Королівства був таким важким, мої старі ноги зовсім не слухаються. І ця розріджена атмосфера... Підкажіть, будь ласка, де у вас тут туалет? Мені терміново потрібно присісти й випити ліки. Проведіть мене, будь ласка, туди, буквально за цей кут, якщо вам не важко...