Розділи 70-71

РОЗДІЛ 70: Брехня Бріджит

Важкі дубові двері зачинилися з глухим, остаточним звуком, який відлунив у вухах Земфіра як похоронний дзвін. Клацання замка прозвучало наче постріл. Він залишився наодинці з напівтемрявою кімнати, холодним повітрям маєтку Вінчестерів та власними думками, які зараз нагадували розбурхане, брудне море після шторму.

Земфір заплющив очі, важко дихаючи. Кожне зітхання віддавалося болем у виснажених легенях. Колись він був правителем Хмарного Королівства. Величним, могутнім стихійником, який одним рухом руки міг підняти на ноги цілі повітряні армії, змусити небо здригатися від грому, а блискавки — коритися його волі. Його поважали, його боялися, його ім'я вписували в літописи з гордістю. Він був патріархом, дідом двох прекрасних дівчат — Зуї та Беатрис, які мали успадкувати його славу.

А тепер? Тепер він лежав безпорадний, у чужому ліжку, як товар, який Вінчестери купили за завищеною ціною, залізши в борги по самі гланди. І вони вимагали від нього плату — якісь «препарати». Таблетки. Формулу, якої він не знав.

— Таблетки... — прошепотів Земфір у порожнечу кімнати. Його потріскані губи ледь ворушилися. — Які, до біса, таблетки?..

Він зажмурився, змушуючи свій ослаблений розум працювати на межі можливостей. Напруга всередині нього зростала. Він відчував, що в його спогадах є величезна, чорна діра. Період, коли він не належав собі.

Земфір занурився в ці спогади, прориваючись крізь головний біль, що розривав череп. І раптом його наче вдарило струмом. Частину часу в його тілі перебував Сіріус. Ця давня, жахлива сутність не просто ховалася там — вона повністю керувала його свідомістю, підминаючи під себе волю колишнього правителя Хмарного Королівства. Земфір був лише пасажиром, замкненим у власному черепі, поки Сіріус діяв його руками.

Старий стихійник напружився, згадуючи уривки образів, які бачив наче крізь каламутне скло. Перед очима постало обличчя Бріджит. Але він, справжній Земфір, ніколи не створював для неї алхімічних стимуляторів.

Це був Сіріус.

Саме Сіріус, використовуючи тіло Земфіра, контактував із дівчиною. Старий чітко згадав цей момент: темний куток, холодні чужі руки, що належали його тілу, і секретні, важкі ящики, які Сіріус передавав Бріджит. Іноді це були речі, які з боку виглядали як абсолютно прості, нічим не примітні артефакти або дешеві дрібнички. Але це була маскувальна магія. У тих секретних коробках сховано було дещо інше.

Нікаких препаратів чи таблеток ніколи не існувало. Бріджит обманула абсолютно всіх — і Вінчестерів, і все Об'єднане Королівство. Вона змусила світ повірити в існування хімічного допінгу для магії, поки сама володіла справжньою, забороненою контрабандою з найтемніших глибин всесвіту.

Сіріус передавав їй блінги.

Тим часом у Діагональному Завулку панувала нічна прохолода. Коли Хлоя Елоїза та Елдрі Мохвін нарешті збиралися залишити «Крамницю дивин», Бріджит провожала їх із виразом глибокого розпачу на обличчі.

Дві дівчини виглядали жахливо. Їхній одяг був вкритий плямами бруду з внутрішнього двору замку, під очима залягли темні кола, а рухи були важкими і втомленими після всього пережитого жаху.

— Бріджит, головне — ти в безпеці, — тихо сказала Хлоя, поправляючи брудний плащ. — Ми неймовірно раді, що з тобою все гаразд.

Елдрі Мохвін уважно подивилася на Бріджит. Її проникливий дівочий погляд на секунду затримався на обличчі господарки крамниці, але Елдрі нічого не сказала, лише втомлено кивнула на прощання.

Коли дівчата вийшли, дзвіночок над дверима жалібно брязнув. Бріджит ще кілька секунд стояла нерухомо, дивлячись на зачинені двері.

Потім вираз її обличчя миттєво змінився. Тремтіння в руках зникло. Переляк у великих, наївних очах випарувався, наче ранковий туман над водою. Губи, які щойно здригалися від удаваного страху, розтягнулися в холодній, цинічній посмішці.

— Пішли? — глухо запитав Біл, виходячи з тіні завіси. Гоблін тримав у руках важкий засув, яким закрив вхідні двері на кілька обертів.

— Пішли, — коротко відповіла Бріджит. Її голос більше не був слабким чи хрипким. Він звучав чисто, владно і абсолютно спокійно. — Вони вірять кожному моєму слову. Думають, що я бідна дівчинка, яка ховалася у підвалі.

Вона підійшла до великої книжкової шафи в кутку кімнати. Легкий дотик до непомітного виступу — і шафа беззвучно відійшла вбік, відкриваючи прохід до глибоких, таємних сходів.

Вони зпустилися в найтемніший підвал. На маленькому столику, вкритому чорним оксамитом, стояла невелика скринька, викувана з темного, матового металу — саме з тих секретних ящиків, які їй колись приносив Сіріус у тілі старого штормовика.

Бріджит відкрила її. Всередині, на м'якій підкладці, лежали три невеликі предмети. Вони нагадували витончені амулети або брелки, але кожен, хто мав хоч краплю магічного чуття, відчув би від них тваринний жах. Вони ніби вбирали навколишнє світло. Блінги. Рідкісні, майже легендарні артефакти, створені для підсилення здібностей люмінарів. У всьому мультивсесвіті їх налічувалося не більше двадцяти п'яти — тридцяти штук. Більша частина з них вважалася втраченою, знищеною або похованою. Але тут, у підвалі скромної крамниці в Діагональному Завулку, зберігалося кілька штук. Один вона вже використала для створення тих колосальних конструктів. Залишилося три. Походження блінгів було пов’язане з Темними Плато — жахливим, недосяжним місцем, де формується сама темна матерія. Саме з цієї нестабільної речовини вони й були створені. Цей матеріал не зустрічався більше ніде у відомих світах, він важко піддавався контролю, а будь-які спроби відтворити блінги штучно закінчувалися катастрофами. Нових блінгів більше не існувало.

В Об’єднаному Королівстві блінги були під абсолютною, жорсткою забороною. Закони Королівства не визнавали їх як допустимі артефакти, а за одне лише володіння чи використання передбачалося найсуворіше покарання: конфіскація всього майна, довічне ув’язнення або повне, незворотне випалювання джерела сили. Причина такої жорстокості була простою: блінги безповоротно порушували баланс сили, створюючи загрозу для всього оточення.