Розділ 31

РОЗДІЛ 31: Тріщина

Атмосфера в Крамниці дивин за останні кілька годин стала настільки наелектризованою, що повітря буквально тріщало від статичних розрядів. Дрібні, чутливі до коливань фону артефакти на верхніх полицях почали ледь чутно, але ритмічно вібрувати, створюючи тривожний гул, схожий на рій розлючених бджіл. Бріджит не знаходила собі місця, її зазвичай ідеальна постава зараз нагадувала натягнуту до межі струну, готову лопнути від найменшого доторку. Вона то рвучко підходила до високого вікна, вдивляючись у тривожно порожній Завулок, де тіні видовжувалися під вечірнім сонцем, то нервово, майже механічно переставляла кришталеві флакони з есенціями на прилавку. Вона чекала на Біла. Гоблін мав принести не просто новини — він мав принести вирок.

Нарешті важкі вхідні двері з гуркотом розчинилися, вдарившись об обмежувач. Влетів Біл, важко дихаючи; він міцно стискав у пазурах ще вогкий від свіжої друкарської фарби сувій «Королівського Вісника». Але не встиг він навіть відкрити рота, щоб доповісти, як слідом за ним у крамницю забіг задиханий, збуджений Ранвелл. Його обличчя буквально сяяло від ідіотського, як здалося Бріджит, щастя.

— Бріджит! Люба, ти вже бачила?! Це ж неймовірно! — вигукнув він, ледь не перечепившись через поріг. — Вітаю! Ми виграли цей раунд! Рада П’яти в останній момент проголосувала проти закриття секторів. Наші крамниці працюють далі, жодне замовлення не скасоване, податки не підвищили! Весь Завулок зараз вийшов на вулиці, люди святкують, від корчми «Срібний Грифон» вже чути співи!

Бріджит завмерла посеред зали, наче вражена блискавкою. Замість очікуваного полегшення на її блідому обличчі проступила гостра, майже хвороблива тривога, яка миттєво стерла залишки світської маски. Її тонкі пальці впилися в край полірованого прилавка так сильно, що побіліли суглоби, а дерево під нігтями почало ледь помітно обвуглюватися. Вона виглядала не просто нервовою — вона була на межі тотального психологічного зриву.

— А... а що там написали зі мною? — голос Бріджит тремтів, зриваючись на хрипкий шепіт. — Що саме вирішили щодо посиленого магічного контролю? Що там сказано про слідкування за «підозрілими особами», про які йшлося в чернетці? Ранвелле, не мовчи, кажи все, що знаєш!

Ранвелл розгублено і злякано кліпнув очима, абсолютно збитий з пантелику такою дивною, майже агресивною реакцією на «добру» звістку.

— Та я... я не знаю всіх деталей, Бріджит. Я лише побачив величезний заголовок про те, що торгові ринки залишаються відкритими, і зразу кинувся до тебе, щоб першою порадувати. Я ще навіть не встиг дочитати колонку до самого кінця, там занадто багато дрібного шрифту...

Бріджит різко, майже по-звірячому повернулася до Біла, який стояв поруч із кам'яним, непроникним обличчям, міцно тримаючи газету.

— Дай сюди! Негайно дай мені цей сувій! — майже крикнула вона, вихоплюючи газету з рук гобліна з такою силою, що папір ледь не розірвався навпіл.

Вона буквально впилася очима в чорні рядки тексту. Літери розпливалися перед очима, пульсуючи в такт її прискореному серцебиттю, але одне слово кололо очі, наче розпечена голка: «Нагляд». Рада справді відхилила повне закриття бізнесу, щоб не провокувати бунти, але натомість затвердила створення спеціальної надзвичайної комісії стихійників. Ця комісія відтепер матиме право прямого, безперешкодного і цілодобового доступу до приватних приміщень та складів усіх крамниць, що потрапили до списку «осіб, які потребують особливої уваги».

Бріджит зблідла ще більше, набуваючи мертвотно-сірого відтінку. Вона коротко, ледь помітно кивнула Білу, і в цьому жесті було більше наказу, ніж у крику. Гоблін зрозумів її миттєво і без зайвих слів. Він зробив рішучий крок до розгубленого Ранвелла і, попри свій невеликий зріст, дуже переконливо і жорстко взяв майстра під лікоть, буквально виштовхуючи його до виходу.

— Майстрині зараз потрібен абсолютний спокій, Ранвелле. Зайдеш пізніше, коли вляжеться пил, — прохрипів Біл і, виставивши онімілого сусіда за двері, з важким, металевим гуркотом засунув масивний засув.

Бріджит залишилася стояти посеред порожньої зали, до нестями стискаючи в руках газету. Від надлишку неконтрольованої, дикої магії , що почала вириватися з її тіла, краї паперу почали диміти і повільно тліти, наповнюючи крамницю запахом горілого пергаменту.

— Ні... ні, ні, ні! Це абсолютно не входило в плани! — зашепотіла вона, остаточно відкидаючи маску ввічливої та лагідної торговки. — Це зіпсує все, що я будувала місяцями. Вони прийдуть сюди вже завтра. Стівен, Тера, Зейн... вони заглянуть у кожну щілину, у кожну запечатану коробку в моїх найглибших підвалах. Вони відчують Його присутність. Вони почують дихання того, що не має дихати в цьому світі.

Вона різко розвернулася і, підхопивши поділ сукні, кинулася на другий поверх, перестрибуючи через дві сходинки одночасно. Її рухи стали рваними, нервовими.

— Мені негайно треба звернутися до Господаря! — кинула вона Білу через плече, і в її голосі вперше прозвучав справжній жах. — Треба щось робити, негайно, поки вони не прийшли сюди з офіційним ордером на обшук!

Нагорі, у її приватній кімнаті, почувся скрегіт металу об камінь — звук відсування важкої шафи, за якою ховався вхід до таємної ніші. Бріджит збиралася відкрити канал зв’язку, якого боялася більше за саму смерть і будь-які тортури, але зараз іншого виходу в неї просто не залишалося. Пастка зачинялася, і вона була в ній не мисливцем, а загнаною приманкою.