Шокуюча новина!

Я забула про все, бо я  дочекалась цього дня у мене день народження. Мені виповнилося 16 років Я була щаслива. Зранку мене привітала бабуся та Ані рівно опівночі разом з Мією через смс. 

Я сходила в душ, зібралась у школу та вийшла на подвір'я, там уже чекав мене Едгар з великим букетом квітів та невеличкою коробочкою. Я заглянула у середину і побачила маленький руденький клобочок... Це був песик. Я давно мріяла про нього. І раптом я помітила кров чи щось схоже на неї. Я поцікавилася, що це та Едгар нервово і схвильовано глянув на мене та мовчки пішов у сторону школи і невдовзі сказав

-Це вишневий сік.

Це було підозріло, але у мене день народження і я про все забула. По дорозі ми зустріли Майкла. Він привітав мене і подарував мені кольє та браслет з іменним гравіруванням. У школі всі вітали мене з іменинами, а Мія подарувала статуетку з нашими постатями. Це оригінальний та крутий подарунок. Мені ще ніхто такого не робив. Після школи приїхала Ані та подарувала мені наш фотоальбом Удома бабуся накрила стіл, я запросила друзів та мої батьки не приїхали, вони навіть не зателефонували, але я повністю поринула у атмосферу вечірки. Я була щаслива, бо зі мною друзі.

Уранці до бабусі постукали у двері, я вийшла і помітила що це поліціонери. Вони повідомили, що у кількох кілометрах від нашого дому вчора знайшли подружню пару, що потрапили в ДТП.Ніхто не вижив. У GPS-навігаторі була вказана ваша адреса. Я занепокоїлась. Ми з бабусею поїхали туди. Не доїхавши до місця ДТП я помітила що це авто моїх батьків. Невже це вони - я не можу повірити своїм очам. ЦЕ ДІЙСНО ВОНИ. Я не могла стримати сліз, а бабуся ледве стримувалася, але я помітила її відчай. І я помітила укус на їхніх шиях, отже це ...... або Едгар.....або його родина.

Похорони батьків я не пам'ятаю. Все ніби в тумані. Пройшов тиждень я не можу вийти з дому. Мені було важко змиритися з цим, Я ЛЮБИЛА ЇХ ВСІМ СЕРЦЕМ. Бабуся переживала та я не могла вийти з кімнати через сльози я не могла бачити дороги, щоб іти. 

Одного дня до мене прийшла Ані , вона боялася щось сказати: вона не хотіла образити мене чи довести до сліз, я її розумію важко вставити правильне слово. Вона мене обійняла і запитала:

-Як ти? З тобою все добре?

Я не змогла стримати свої емоції, але відповіла:

-Так все добре.....не зважаючи одного....

-Пробач, я розумію про що ти.... - з докором підхопила подруга та через деякий час додала - Поліція повідомила, що це вбивство і можливо, це.... вампіри, але це ж маячня, чи не так? - запитала подруга. 

Через деякий час я вирішила їй розповісти все:

-Ані, розумієш я тобі не казала, але - ледве видавивши з себе ці слова я додала- Едгар..... та його родина.... вампіри.