Справжнє обличчя Едгара

Ці вихідні я розмірковувала, що мені робити. Якщо чесно я не знаю чи кохаю я Едгара чи ні. Він мені подобається, але все ж не як хлопець. Я повинна з ним поговорити, тому я запросила його на ту ж галявину сьогодні ввечері. Я не уявляю, що йому скажу, але спробувати варто. 

Я чекала цього увесь день. Я ледь з глузду не з'їхала та я дочекалась тієї години і одягнувши теплу куртку пішла йому назустріч. Він уже чекав мене там.

-Привіт, ти хотіла поговорити?- запитав Едгар.

-Так. Та не знаю, з чого почати.

-Я розумію, ця новина тебе шокувала, але рано чи пізно я повинен був би сказати тобі всю правду. Мені шкода, якщо я тебе образив чи налякав. Пробач.

-Ти не винен, але і я не можу одразу сказати, що я кохаю тебе після всього, що я почула. Ти мені дійсно подобаєшся, але прожити з тобою усе життя я не зможу. Та я була б щаслива, якби ми залишились друзями.

-То ти після того, що ми ледь не поцілувались вирішила стати друзями?- запитав з цікавістю вампір, після чого іронічно засміявся сильно взяв мене за руки і додав- а я вважав, що ти мене кохаєш, а після новини, що я чиню зло людям ти різко змінила свою думку, так?

-Пробач, але мені боляче. Відпусти мене. І так, саме так

-Хм, відпустити, щоб ти пішла до свого Майкла, ніколи. Ти будеш зі мною, хочеш ти цього чи ні.

-Що?- сказала я і він одразу закрити мені рот рукою. 

Я вже думала, що я так і залишусь у руках перевертня, як помітила Майкла. Я дуже зраділа побачивши його тут. Він одразу ж вирвав мене з рук Едгара. Як тільки я була звільнена, перевертень сказав тікати, я так і зробила, я дуже вдячна, що він допоміг мені і не знаю, що робити далі. Мені нічого не лишалось робити, як сказати про все бабусі. Вона вислухала і сказала

-Онуцю, у цій ситуації не треба думати, треба слухати, що тобі каже твоє серце і тоді ти будеш щасливою.

-Гаразд бабусю, дякую за пораду.

Я одразу зателефонувала Ані. Вона була в шоці. Я її розумію. Я бне повірила б у цю дурню, якби мені таке розповіла Ані, але вона не така, вона довірлива. Та це не дало мені жодних відповідей. Я спустошена і не знаю, що робити, про все думатиму вже завтра після розмови з Майклом, а про Едгара і слова чути не хочу, тому я одразу лягла спати. Ні про що не думавши.

Наступного ранку перевертень прийшов до мого дому і попросив бабусю мене покликати та я принципово не виходила. Та я мусила вийти, щоб дійти до школи. Він ішов поруч і просто мовчав. Я теж мовчала. Нарешті він хоть шось сказав

-Марго, пробач мене. Я не хотів тобі одразу казати, бо боявся, що ти мене покинеш. Я не хотів ризикувати. Пробач. Я дійсно кохаю тебе. Я не можу жити без тебе.- це було його зізнання в коханні? Я не знала, що сказати. Та й я уже не ображаюсь.

-Майкл, я тебе вже вибачила, але чи відчуваю я до тебе теж саме почуття я невпевнена. Пробач. Давай трішки почекаємо.- відповіла я чекаючи відповіді.

-Звісно. Я готовий чекати вічність. Тільки б це не було марно.- відповів перевертень.

-Дякую. Тепер пора навчатись скоро Новий рік.

-Так. Ходімо.

Я була щаслива, адже знову сміялася з жартів Едгара,  дружила з Майклом, але я хвилююсь за своїх батьків, у Локренсі вони телефонували кожних дві години, а зараз місяць пройшов, а від них ні вісточки.

Я вирішила зателефонувати до них. Та вони не брали слухавки. Я хвилююсь. Та бабуся одразу розвіяла мої думки своїми запитаннями. Після розмови з бабусею мені стало краще і я зовсім забула про батьків. Я лягла спати. Мені не спалося і тут посеред ночі я почула як хтось стукає у вікно, а моя спальня на другому поверсі. Я здивувалась. І побачивши хто це я все зрозуміла. Це був Майкл. Він запросив прогулятись я дала згоду.

Ми прогулювались парком і я помітила світло недалеко від нас. Ми пішли до нього. Це влаштував перевертень? Це був романтичний столик прикрашений квітами і свічками. Я була шокована і це все для мене. Вау. Це дуже класно.

-Майкл, для кого це все. Для мене? Але чому? Ти ж бачив нас з Едгаром, як ми ледь не поцілувались. 

-Марго я давно хотів тобі сказати. Я кохаю тебе. Ти мій промінчик сонця у хмарний день. Я готовий заради тебе дістати зірку з неба. Пробач за мою поведінку, але я не міг бачити вас з Едгаром разом він міг вбити тебе.

Якщо чесно, я до нього теж відчуваю якісь почуття, але не знаю чи це кохання. Та все ж можна спробувати.Але те ж саме я відчуваю і до Едгара. А можна кохати обох  одразу? Бо мені здається, що так і є.

-Я не можу поки що сказати тобі теж саме. Але це може змінитись із часом.

 Ми сиділи говорили, сміялись. І настав романтичний момент коли його губи ледь торкалися моїх і я не стримавалась. Я дійсно хотіла цього. Ми пристрасно цілувались. 

 І раптом з-за кущів з'явився лісник і ми соромно дивилися на нього вислуховуючи, що тут є тварини яким ми заважаємо і ми одразу ж зібралися і гуляли ще кілька години. Потім я пішла додому спати. Бабуся і не помітила мого зникнення. Це добре. Я всю ніч думала чи хочу я бути з Майклом, чи може з Едгаром. Це був важкий вибір.