Перша закоханість

Прокинувшись мене непокоїло як на моє повідомлення відреагувала Ані тому я одразу увімкнула телефон, вона була шокована.

***

23:27 

Ані: Що? Ти жартуєш? Ти мене покинула. Ти про мене подумала.

00:54

Ані: Ой пробач, я зрозуміла це не ти вирішила, ти б мене не покинула, пробач, знаєш це я винна виперла тебе на вечірку, як прокинешся подзвони мені, я хвилююсь.

08:07

Я: Ти не винна, я обов'язково зателефоную після уроків, гаразд?

08:09

Ані: ОК!

***

У мене одразу ж покращився настрій, від того, що моя подруга мене розуміє і хвилюється за мене.

Тепер треба готуватись до чергового шкільного дня. Я пішла в душ, добре, що у бабусі він є. Я вирішила одягнути джинсові шорти та білу футболку. Я вийшла на кухню, бабуся вже приготувала на сніданок омлет з сосисками та зеленню.

 Я подякувавши, за смачний сніданок, вийшла з портфелем на дорогу і мене знову чекав Майкл. Це приємно, він ще й вирішив допомогти донести сумку до школи. Який він милий. Ой про це я. НІ НЕ ДУМАЙ, ЩО ВІН У ТЕБЕ ЗАКОХАНИЙ ЦЕ ЛИШЕ ТВОЯ УЯВА. Він ,як і кожного разу смішив та дивував мене. 

У школі сьогодні було нудно та й Едгара немає в школі. Після уроків ми з Мією та Майклом пішли на каву. Ми веселились та чудили, як у дитинстві.

-Маргоша, можна тебе на кілька хвилин.- запитав Едгар, знаючи, що я не люблю, як мене так називають, тому лише він так прозиває мене при друзях.

-Так, звісно. Я уважно слухаю.- підійшла я до нього не знаючи, що він хоче.

-Марго, я хочу тобі сказати. Ти мені дуже подобається і я хотів, щоб ми з тобою були разом, якщо ти хочеш я можу і при однокласниках це сказати.

Я була в ступорі, я не знала, що йому сказати, я була розгублена, але я все ж наважилася.

-Пробач, але мені потрібно подумати, адже ми знаємо один одного лише три дні. Ти дійсно цього хочеш. Я не можу зараз дати відповідь. Ти не думай ти мені подобаєшся та я не впевнена, що настільки.- пояснила я.

Прийшовши додому я допомагала бабусі, а вона все розпитувала, як мені життя у селі. 

-Мені здається тут краще, ніж у місті. Не знаю чому, але так і є, бабусю.- відповіла я.

Бабуся помітно зраділа, адже ми вже кілька років не проводили стільки часу разом, але все ж незвично жити у цьому великому будинку, а не у трьохкімнатній квартирі.

 Ввечері я зателефонувала Ані вона розповідала, що сталося за моєї відсутності, а я розповіла, що сталося за ці три дні. Вона була шокована. Я її розумію, я й сама не відійшла від усіх цих подій повністю. Вона пообіцяла, що приїде на вихідні провідати мене та познайомитися з моїми новими друзями.