П'ятий день життя в бабусі

Я прокинулася від шуму з подвір'я я виглянула у вікно і помітила Майкла він вирішив провести мене до  школи. 

-Ей! Марго! Ти йдеш у пекло.-запитав однокласник-

-Так звісно, а звідки ти знаєш де я живу і чому прийшов по мене.-здивовано запитала я не зважаючи, що він назвав школу пеклом.

-Запитав у сусідів і я вирішив розповісти історії класу по дорозі.

-Зрозуміло. Зачекай я зараз.- відповіла я йому.

Я сходила в душ підмалювала очі та губи й вирішила одягнути джинси та сорочку. Бабуся дала мені з собою бутерброди, бо розуміла, що я не снідатиму, щоб не примушувати однокласника щекати ще довше. Я готова! сказала я собі і пішла на зустріч хлопцю, який уже зачекався та побачивши мене він забув про злість.

Він одразу провів поглядом по моєму тілу і був приємно вражений, бо мій прикид був доволі таки цікавий і підкреслював мою фігуру. Відійшовши він розповідав все починаючи з садочка. Це було захоплююче. 

Та мене не покидало питання чому він прийшов по мене. Невдовзі я помітила, що за нами слідкує Едгар. Мені було ніяково, але Майкл цього не помітив.

 Ми прийшли у приміщення школи й одразу за нами увійшов Едгар. Я вирішила з ним поговорити й відійшла від Майкла до товариша. Він був ображений. Я це помітила.

 -Чому ти не попередила, що підеш з ним?- роздратовано запитав він притиснувши мене до стіни.

Я його відштовхнула і показала, що я не маленька дівчинка, яка його боятиметься.

-Я не повинна тобі відчитуватися.- тим же тоном відповіла я.

-Так? Ти моя подруга і лише я можу тебе проводити.- висловив свою думку вампір, але я була далеко не згодна.

Я була здивована й водночас стурбована. він хотів мене налякати? Я не потерплю такої поведінки до себе.

-А знаєш я зовсім не розумію чому ти вважаєш що друзі повинні я наголошую повинні  гуляти лише з дозволу або  один з одним. Тепер я шкодую, що з тобою зв'язалася. І тим більше, що стала твоєю подругою- відповіла я.

-То...то...то ти шкодуєш? Добре можеш не бути мені подругою я й сам не дуже й хотів з тобою спілкуватися.

Я була шокована та невдоволена.

Увесь день я провела з новими однокласниками й я помітила, щоми з Мією майже однакові. Та день усе одно не був схожим на попередній без жартів Едгара, але й дозволяти повишувати на себе голос я теж не дозволю. Але за увесь день він так нахабно штовхав мене ніби випадково і водою обілляв.

 Я була дуже зла на нього коли прийшла додому й розповіла про все бабусі. Вона була рада, що я порвала з ним будь які стосунки, але все ж він мене образив. Я не могла цього так залишити. Й вирішила про це не думати. Краще повідомлю Ані про мій від'їзд.

***

Ані: Чому тебе не було в школі? Де ти? Що з тобою? Чому ти не відповідаєш на мої дзвінки?Сильно влетіло за гулянку? Ееееей! Ти мене ігноруєш?

Я: Я не знаю як тобі сказати. Мене відправили до бабусі у село і я тут вчусь. Я не повернуся у Локренс. Я не знаю чи приїду на канікули. Пробач не знала як повідомити новину. Мені прикро

***

Написала я та одразу вимкнула телефон.З цими думками я лягла у зручне ліжко без вечері, я була дуже стомлена і хотіла спати. Я солодко заснула ввімкнувши музику в наушниках.