Розділ 16

Пройшло багато часу, настало літо. Кригосерда одужала від зеленого кашлюка Нічозора зібрала клан і сказала:

— Думаю, настав час поповнити ряди вояків.

Вона кивнула, і наперед вийшла Рижолапка.

— Я, Нічозора, провідниця клану Темна Ріка, закликаю моїх предків-вояків поглянути на цю новачку. Вона важко тренувалася, щоб навчитися полювати, битися та захищати клан. І я відкриваю її вам як воячку, яка готова отримати це звання.

Нічозора поглянула на молоду кішку:

— Рижолапко, чи присягаєшся ти невідступно захищати й обороняти клан, навіть ціною власного життя?

Рижолапка впевнено відповіла:

— Присягаюся. 

Нічозора посміхнулась і продовжила:

— Тоді силою Темного лісу я нарікаю тебе вояцьким іменем віднині тебе знатимуть як Рижохвосту Темний ліс пишається твоєю хоробрістю й силою, а я запрошую тебе до клану Темна Ріка.

Нічозора спустилася вниз і торкнулася лоба Рижохвости. Клан почав юрмитися навколо неї, вітаючи нову воячку.

300

Піднявши хвіст, Нічозора привернула до себе увагу, і вперед вийшли Криляста та Мак. Криляста не могла всидіти на місці, а Мак неспокійно махав хвостом.

— Криляста, вийди вперед.

Кішка швидко наблизилася.

— Віднині й надалі, аж поки вона не отримає свого вояцького імені, ця новачка буде зватися Крилолапка. Біловух, ти був учнем, із тебе виріс сильний, сміливий вояк сподіваюся, ти передаси ці риси Крилолапці.

Біловух торкнувся носом Крилолапки.

— Мак, вийди вперед. 

Покликала його Нічозора він сміливо зробив крок уперед.

— Віднині й надалі, аж поки він не отримає свого вояцького імені, цей новак буде зватися Маколап його наставницею буду я.

Оголосила Нічозора вона спустилася та торкнулася носом Маколапа той застрибав на місці від радості. Нічозора засміялася й притулилася головою до нього.

— Іди до новаків. Сьогодні підемо кудись.

Маколап кивнув і побіг до Крилолапки.

301

Бистриця, мати Смуголапа, вирішила залишитися в яслах, бо знову чекала кошенят від Зубокрила. Однак Тінекрова наполягла, що їй слід берегти здоров'я. Як медикиня, вона заборонила їм мати більше кошенят після цього виводка.

— Ти нещодавно відпустила Смуголапа, і ще до цього ти народила аж шість кошенят. Але, на жаль, Морошколапка та Верболапка померли…

Бистриця не надто засмутилася, але Тінекрова продовжила:

— Після цього виводка я забороняю тобі заводити кошенят, поки вони не стануть вояками для твого здоровя

Бистриця кивнула і сказала: 

— Добре, хай буде так.

Зітхнула Бистриця й повернулася до ясел Тінекрова вирушила до свого кубла, а Нічозора вилізла на Високий Камінь.

302

Нічозора підійшла до новацького кубла Маколап лежав на спині, зітхаючи від нудьги.

— Чого такий сумний? 

Запитала вона, нахиляючись до нього уіт перевернувся на живіт і втупився в землю.

— Всі новаки пішли на тренування, а мене залишили самого... Мені нудно. 

Застогнав котик Нічозора посміхнулася.

— То ходімо я ж казала, що ми підемо деінде.

Маколап підвівся, потягнувся і кивнув. Нічозора подумала: Сподіваюся, ця подорож до Темного лісу пройде без пригод.

Вони піднялися стежкою повз кубло Тінекрової. Маколап мало не звалився, але Нічозора вчасно вхопила його за загривок коли вони дійшли до порталу, вона присіла та кивнула напарнику.

— Торкнися носом якщо мене не побачиш там, не йди нікуди.

Маколап кивнув і обережно доторкнувся до порталу його дихання сповільнилося, і невдовзі він заснув Нічозора зробила те ж саме та майже одразу відчула, як провалюється в сон.

Коли вона розплющила очі, то побачила перед собою Темний ліс але Маколапа поряд не було.

Нічозора похмуро подумала:

Сподіваюся, його не знайде Кленотінь... Вона його з’їсть.

Маколап прийшов до тями в густому, туманному лісі. Нічозори не було його серце закалатало.

— Нічозоро? 

Покликав він, але у відповідь почулося лише шурхотіння в кущах раптом з тіні вийшли двоє котів.

303

Перший Чортополох. Він був мускулястим сіро-білим пухнастим смугастим котом із бурштиновими очима, а його хутро стирчало на всі боки. Морда здавалася плескатою.

Другий Тигрозір. Кремезний, великий, мускулястий темно-бурий смугастий кіт. У нього були незвично довгі та гострі пазурі, гострі зуби, масивні плечі й широке тіло. Очі — великі, блискучі, палаючі бурштинові. Обличчя було пошрамоване, а на переніссі тягнувся широкий шрам.

Чортополох нахилився до Маколапа.

— Здається, Нічозора тебе загубила.

— Ти клепки загубив? Це ж просто кошеня! 

Гаркнув Тигрозір, зиркнувши на напарника він нахилився, обнюхав Маколапа, підвів голову й запитав:

— Як тебе звати?

Котик запинаючісь відповів:

— М-Маколап.

Тигрозір задумався, а потім хмикнув:

— То все-таки Нічозора загубила.

Чортополох пирхнув.

— А я ж казав!

— Стулись, Чортополоху!

Гаркнув Тигрозір він ще раз зиркнув на Маколапа й рушив в перед Маколап боявся сперечатися й мовчки рушив за ним.

Раптом вони натрапили на Нічозору.

— Ой, вибач, Тигрозоре! Дякую, що знайшов Маколапа!

Тигрозір кивнув.

— Нічозоро, відійдемо.

Вона кивнула, а Маколап лишився чекати.

— Сподіваюся, ти навчиш його всьому, що потрібно.

Проричав Тигрозір дивлючісь на кішку.

— Так, але не відмовлюся від допомоги можеш навчити його складних прийомів і зробити з нього справжнього воїна?

Тигрозір задумався.

— Гаразд два рази на тиждень приходитиму в його сни, але на початку й наприкінці тижня не перевантажуй його.

Нічозора кивнула й повернулася до Маколапа.

— Ідемо.

Раптом вони обоє прокинулися.

— Тепер ми зробили те, що треба. Я навчу тебе основ полювання.