Розділ 14

Після вигнання Сола, Нічозора прокинулася, потягнувшись, і вийшла з кубла. Сонце вже почало сходити, і табір заповнювало м'яке світло.

Північ вийшла з кубла воїнів і гукнула:
— Клаптиконосе, Верболозо і Морошокрило! Ви йдете в прикордонний патруль вполюйте щось дорогою назад.

Морошокрила позіхнула і відповіла, ледве стримуючи незадоволення:
— Добре, Північ навіщо так кричати? А хто буде вести патруль?

Північ глянула на неї і сказала:

— Ти й поведеш, Морошокрило, — відказала Північ.

Морошокрила кивнула з кубла вийшли Верболоза і Клаптиконос. Клаптиконос потягнувся, а Верболоза, ще сонна, теж позіхнула вони мовчки рушили за Морошокрилою, залишаючи табір.

Північ, упевнившись, що патруль пішов, повернулася в кубло воїнів, щоб розбудити решту. З кубла першим вийшов Бурохвіст, який також потягнувся і попрямував до кубла новаків. Він засунув голову всередину та сказав:
— Рижолапко, пішли на тренування.

Кішка зловісно крикнула із кубла в її голосі чулося гарчання:

— Я з тобою нікуди не піду!

Нічозора, яка спостерігала за цим, закотила очі Рижолапка часто відмовлялася слухатися Бурохвоста.

Нічозора зіскочила з Каменя і підійшла до кубла новаків. Її голос прозвучав строго:
— Рижолапко, якщо зараз не вийдеш, я витягну тебе за шкірку!

У відповідь почулася лише тиша. Нічозора зиркнула на Бурохвоста. Той лише знизав плечима.

— Попереджаю востаннє. 

Гаркнула Нічозора, але знову тиша навіть не було шороху тоді вона війшла всередину кубла, шукаючи неслухняну новачку серед інших. Нарешті знайшовши її, Нічозора ухопила Рижолапку за загривок, витягнула її з кубла та обережно поставила поруч із Бурохвостом.

— Усе. Ідіть тренуватися. 

Наказала Нічозора Бурохвіст мовчки кивнув і легенько підштовхнув Рижолапку вперед та не охоче пішла в перед.

251

Нічозора зібрала клан біля Каменя та виголосила:
— Сьогодні у нас радісна подія поповнення в новаках.

Змахнувши хвостом, вона покликала:
— Вуглик, вийди вперед.

Молодий кіт нервово підійшов до Каменя. Нічозора подивилася на нього теплим, але рішучим поглядом і проголосила:
— Віднині і надалі, аж поки він не отримає свого вояцького імені, цей новак буде зватися Вугликолапом.

Вона перевела погляд на Клаптиконоса:
— Клаптиконосе, ти готовий до свого першого новака? Ти був учнем Півночі, яка стала тобі добрим наставником. З тебе виріс могутній, сміливий вояк сподіваюся, ти передаси ці риси Вугликолапу.

Клаптиконіс з гордістю кивнув, підійшов до свого новака та торкнувся його носом після цього вони обидва сіли поруч.

Нічозора повернулася до інших та вигукнула:
— Смереко, вийди вперед.

Смерека крокувала до Каменя значно сміливіше, її рухи були впевненими.

— Віднині і надалі, аж поки вона не отримає свого вояцького імені, ця новачка буде зватися Смереколапою.

Далі вона звернулася до Вітрохвоста:
— Вітрохвосте, з тебе виріс відданий і сміливий вояк сподіваюся, ти передаси ці риси Смереколапі.

Вітрохвіст підійшов до Смереколапи, з гордістю торкнувся її носом від щастя новачка почала стрибати, не приховуючи радості.

Клан зустрів нових новаків радісними вигуками, наповнюючи табір духом єдності.

251

Пройшло п'ять днів Нічозора сиділа біля ясел, опустивши голову на лапи вона щойно повернулася з мисливського патруля й розмірковувала над останніми подіями. Справи зі здобиччю поліпшилися: клан припинив полювання на території Вітряного клану, а до них самих повернулася здобич після дощу, який наповнив річки й озера.

Однак одна новина засмучувала її. Тінь, яка нещодавно перехворіла, стала дуже слабкою. Кілька днів тому до Нічозори прийшла Тінекрова. Вона повідомила:
— Нічозоро, Тінь просить переселити її до кубла старійшин вона каже, що більше не має сил виконувати обов'язки.

Нічозора задумалася: хвороба справді сильно виснажила Тінь. Але це рішення потрібно ухвалити гідно.

Піднявшись, вона стрибнула на Камінь і скликала клан:
— У мене важливе оголошення, Тінь, наш клановий медик, відіграла значну роль у житті клану вона допомогла народитися багатьом кошенятам, які тепер стали могутніми вояками, і лікувала нас під час хвороб та епідемій.

Із кубла медиків вийшла Тінекрова, а за нею, трохи натруджено ступаючи, слідувала Тінь. Вона виглядала змореною, але її постава залишалася гідною.

— Тінь, чи бажаєш ти відмовитися від свого медиківського обов'язку та приєднатися до старійшин?
Тінь глянула на Провідницю і просто кивнула Нічозора кивнула і виголосила:
— Твій клан шанує тебе і вдячний за все, що ти для нас зробила. Я прошу Темний Ліс дарувати тобі ще багато сезонів відпочинку.

Тінь кивнула, і до неї ніжно притулилася Тінекрова. Потім вона підійшла до Гусара, який допоміг їй піднятися.
— Пішли, Тінь Твоє нове кубло скоро буде готове, але поки можеш посидіти в моєму.

Нічозора перевела погляд на новаків:
— Білолапко, Смереколапко та Рижолапко, зберіть моху для нового гнізда Тіні і швиденько!

Новачки дружно кивнули та побігли з табору Клан почав розходитися по своїх справах, а Нічозора знову занурилася у свої думки. Її роздуми перервало легке доторкання до носа. Перед нею стояв маленький Смуго кошеня торкнуло її лапкою по носу, і вона чхнула.

— Гей! 

Засміялася Нічозора, коли Смуго весело застрибнув їй на голову.

— Тобі краще триматися обережніше! 

Крикнула вона, скидаючи його з себе Смуго почав ганятися за хвостом Нічозори а Нічозора спостерігала за чім і сміялась.

З ясел виглянула Бистриця:
— Смуго, що ти тут робиш? 

Суворо запитала вона.

— Займає мене чимось.

Пояснила Нічозора, відпускаючи кошеня.

Смуго почав ганятися за її хвостом, але, спробувавши втриматися на ньому, зірвався і гепнувся на спину.

— Все, погуляв і досить.