Розділ 11

У ранковій тиші, коли всі ще спали, кошеня Клаптик прокинулося, позіхнуло і обережно вийшло із ясел. Йому кортіло побачити, що знаходиться за межами табору, тому, не гаючи часу, він вибіг назовні. Проте, поки він весело біг до густого лісу, хтось невидимий спостерігав за ним — у тінях світилися жовті очі.

Клаптик добіг до лісу, коли почув за собою легке шарудіння. Він озирнувся і напружено вдихнув, але не зміг розпізнати запах. Раптом із кущів з'явилася лисиця з вищиреними зубами. Вона здавалась налаштованою вбити маленьке кошеня. Клаптик припав до землі, злякано прижимаючи вушка, вже готуючись до смерті. Але раптом перед ним з’явилася чорна кішка з жовтими очима, яка настовбурчила своє пухнасте хутро і загрозливо зашипіла на лисицю.

Лисиця не відступила і кинулася вперед, але кішка миттєво відповіла ударом, збивши її з лап. Скориставшись моментом, вона взяла Клаптика за загривок і віднесла його до великого каменя, сховавши там.

— Сиди тут. 

Прошипіла вона і повернулась до лисиці, що вже бігла на неї. Клаптик спостерігав, як кішка знову кинулася на лисицю, вп’ялася кігтями у її спину і зубами вчепилася в загривок, не даючи скинути себе. Лисиця покотилася, придавивши кішку до землі. Коли лисиця, здавалося, подумала, що перемогла, кішка різко підскочила і вп’ялася зубами у її шию. Лисиця завила від болю, і, коли кішка нарешті відпустила її, втекла.

Кішка спокійно вмилася і підійшла до Клаптика, який все ще тремтів від страху.

— Краще більше так не роби, наступного разу тебе ніхто не врятує.

Клаптик кивнув, пригнічений, а кішка сіла поруч і спитала:

— Ти де живеш?

Кошеня відповіло:

— У Клані Темної Ріки.

Кішка задумливо нахилила голову.

— Чула я про ваш клан… Гаразд, ходімо.

Кішка взяла Клаптика за загривок і пройшла з ним через ліс. Коли вони наблизилися до табору, сонце вже майже зійшло, і метушня котів у таборі стала їм помітна. Кішка спустилася вниз і відпустила Клаптика, дозволивши йому піти до Бистрички, що сиділа біля ясел. Кошенята з радістю побігли до нього, а Бистричка притулила Клаптика до себе, щаслива, що він повернувся.

188

Чорна кішка спокійно сіла і спостерігала за котами, коли до неї підійшов Зубокрил і, принюхуючись, почав обстежувати її. Вона легенько торкнула його лапою по носі, зашипівши. Зубокрил відскочив, пригнувши вуха, і загарчав.

— Що тут за галас? ти що тут забула?

Роздратовано рикнула Луна, підходячи до чорної кішки кішка підняла голову і зустрілася з її синім поглядом.

— Взагалі-то, я повернула ваше кошеня і врятувала його від лисиці.

— Докази у тебе є?.

Кішка невдоволено закотила очі і показала кров на лапі. У цей момент усі почули важкі кроки і голос Нічозори, провідниці клану, яка підійшла до чорної кішки. Луна відступила назад.

— Я вже все сказала. 

Прошипіла чорна кішка, збираючись йти, але Нічозора стрибнула вперед, загородивши їй шлях.

— Ні, ти мені поясни, чому в тебе кров на лапах?

Кішка відступила назад і прошипіла:
— Це не кров кошеняти, а кров лисиці! Можеш перевірити.

Вона простягнула лапу, і Нічозора принюхалася, щоб переконатися. 

Після цього Нічозора обернулася до Луни:

— Чого всі тут стоять? Розходьтеся!

Луна зібрала патруль, і вони вийшли з табору. Нічозора підійшла до кішки й запитала спокійно, вилизуючи груди:

— Як до тебе звертатися?

Чорна кішка розслабилась і сказала:

— Північ.

Запитала Нічозора.

— Хочеш щось поїсти?

Північ кинула і сказала: 

— Не відмовлюся. 

З повагою відповіла Північ, не зважаючи на попереднє ставлення Нічозори до неї Нічозора кивнула й повела Північ до купи здобичі. Нічозора вибрала кроля, а Північ — горобця. Вони сіли разом біля ясел, щоб перекусити.

Нічозора опустила голову, відводячи погляд убік. Її голос став тихішим:

— Пробач мені за мій тон раніше. І... дякую тобі за порятунок Клаптика його життя багато для мене означає.

Північ лише кивнула, розуміючи всю вагу цих слів. Між ними виникла непомітна, але відчутна довіра, яка почала стирати колишню напругу.

189

Нічозора запропонувала Північ приєднатися до клану. Північ задумалася й відповіла, що не проти. Тим часом із ясел вибігли кошенята і, граючись, почали бігати по табору.

— Бачу, для вас це звичайне діло. 

Усміхнулася Північ, звертаючись до Нічозори Нічозора кивнула.

— Малечі вже дві повнні, вони дуже хочуть стати новаками.

До них підбігла Перолапка.

— Нічозоро, ми йдемо? Ти обіцяла, що сьогодні буде бойове тренування!

Нічозора підвелася.

— Ладно, Північ, я піду. Кригосерде, покажи нашій новій подрузі табір. 

Сказала вона, а потім вирушила разом із Перолапкою на тренування Увечері, коли Перолапка нарешті видихалася, Нічозора повернулася в табір і побачила милу картину: Північ лежала біля ясел, а біля неї згорнувся калачиком маленький Клаптик, який мирно спав. "Схоже, він звик до неї," — подумала Нічозора, з легким теплом у серці.

Наступного ранку Нічозора, як завжди, прокинулася рано, але здивувалася, побачивши, що Північ також не спить вона помітила, як Північ розмовляє з Клаптиком біля ясел. Малий крутився біля неї, муркочучи:

— Давай пограємо! 

Просив Клаптик Північ похитала головою.

— Весь табір спить,не треба їх будити. Краще повертайся до мами, а то вона знову подумає, що ти кудись утік. Коли буде не так рано, я з тобою пограю, добре?

Клаптик кивнув і зайшов у ясла. Північ потягнулася і почала вмиватися. Нічозора спустилася вниз, і Північ підвела голову, помітивши її.

— Привіт! Бачу, ти подружилася з Клаптиком. 

Сказала Нічозора, сідаючи поруч.

— Здається, так, цей малий мені спуску не дає, завжди хоче гратися!

190

Нічозора прокинулася на дворі, був сонцепік. Пройшло три повні місяці з приєднання Піночі до клану кошенят Бистриці. Уже п’ять повеней, і вони скоро стануть новаками. Сьогодні Нічозора буде проводити церемонію для Перолапки.