Розділ 7

Бродяга, усміхаючись, підняв лапу.

— Вибачте, але ні, я піду. 

Сказав він, раптово повертаючи голову вбік і не чекаючи на реакцію, він різко помчав уперед. Нічозора була настільки здивована, що не встигла зреагувати. Інші воїни теж на мить зам frozeіли, спостерігаючи, як бродяга зникає у кущах.

— Як так? він просто втік?

Нічозора потисла плечіма:

— Він занадто впевнений у своїх силах. а може, це й на краще нам не потрібен слабкий супротивник.

Сонце почало сідати, і табір знову заповнився звуками спілкування котів. Проте в Нічозорій ще жила думка про те, що бродяга вважав за можливе втекти без жодного виклику.

— Слідкуйте за ним, якщо він з'явиться знову, ми будемо готові.

Коти закинули його спостереження, намагаючись обдумати, що станеться далі. Нічозора була готова до всього, адже у цій грі на виживання ніхто не міг дозволити собі слабкість.

— Задато впевнений, я його приструню.

Сказала Нічозора, і миттєво рвонула в напрямку, звідки з'явився бродяга. Її тіло, наповнене енергією, летіло вперед, а серце билося в ритмі з її рішучістю. Кригосерда, здивована її рішучістю, кинулася за нею, намагаючись встигнути. Інші коти з табору також стежили за Нічозорою, однак ніхто не зважився її зупинити.

— Нічозоро! 

Покликала вона, намагаючись встигнути за нею але Нічозора вже мчала через ліс, її розум зосереджений на одному: знайти бродягу та покарати його за напад на Солу.

Здавалося, ліс на мить затих, коли вона зупинилася на роздоріжжі. Вона прислухалася до навколишніх звуків, намагаючись уловити хоч якісь підказки про місцезнаходження бродяги. Листя шурхотіло, а гілки ламалися під лапами, поки вона просувалася далі.

— Я знаю, що ти десь тут, появись, якщо ти сміливий.

Раптом за шурхотом листя почулися звуки — хтось рухався в напрямку до неї. Нічозора миттєво приготувалася до бою, готова зустріти бродягу.

111

Бродяга з'явився з-за кущів, його вираз обличчя був спокійний, навіть дещо зневажливий. Він злегка усміхнувся, дивлячись на Нічозору.

— Ні, не сміливий, я просто знаю, коли краще відступити.

Нічозора не могла повірити своїм вухам. Вона зібралася з силами, але його зневага лише розпалила її гнів. Вона зробила крок уперед, кігті вже готові до нападу.

— Ти думав, що втечеш без наслідків? ти напав на мого друга, і тепер відповідатимеш за це!

Бродяга повільно підняв лапи, показуючи, що не має наміру нападати. Проте в його очах була хитрість.

— Я не маю наміру битися, замість цього, можливо, ми можемо домовитися.

Нічозора лише розсміялася.

— Домовитися? Що ти можеш запропонувати, щоб заслужити мою милість?

Бродяга замислився, його очі блиснули.

— Я можу розповісти про інших бродяг, які можуть загрожувати твоєму клану я знаю, чого вони хочуть.

Ці слова зупинили Нічозору. Вона могла використовувати цю інформацію, але чи можна йому довіряти?

Бродяга, відчуваючи, що його план втікати зазнав краху, знову спробував знайти вихід із ситуації.

— Знову привіт, що ж, ти, певно, не в курсі, як у нашому клані прийнято вирішувати справи?

Бродяга, відступивши на крок назад, мовив:

— Я ж просто хотів забрати свою здобич, нічого поганого не зробив!

Нічозора, не зважаючи на його слова, з блиском у очах спитала:

— А як ти гадав, що ми реагуватимемо на твої дії? Тобі ж не сподобається, якщо хтось раптово забере твою здобич, чи не так?

Бродяга замовк, намагаючись знайти виправдання, але Кригосерда вже тримала його лапами. Він спробував вирватися, але це не принесло успіху. Всі члени клану стояли навколо, спостерігаючи за ситуацією.

— Ти не один у цій справі, ми можемо дати тобі шанс, але тільки якщо ти готовий змінити своє ставлення.

112

Бродяга, бачачи, що більше немає виходу, просто сів на землю і здався.

— Гаразд, гаразд, я готовий до розмови. Але я просто робив те, що вважаю правильним!

Нічозора з серйозним виразом обличчя відповіла:

— І що ти збираєшся робити, якщо тебе знову спіймають на обмані?

Бродяга задумався, розуміючи, що тепер доведеться відповідати за свої дії.

— Я обіцяю, що більше не втручатимуся у вашу здобич. Можливо, навіть знайду собі іншу, — сказав він, намагаючись зберегти обличчя.

Сол кивнув, усвідомлюючи, що це може бути початком змін у бродяги. Нічозора, спостерігаючи за його реакцією, вирішила, що час дати шанс, але не забувати про уроки.

— Добре, але запам’ятай: якщо ти ще раз насмілишся напасти на когось із нашого клану, то наступного разу ми не будемо такими поблажливими.

Бродяга опустив голову, розуміючи, що зараз він на тонкому льоду. Його погляд ковзнув по обличчю Нічозори, яка стояла перед ним із незламною впевненістю, готова діяти у будь-який момент.

— Я зрозумів, більше не робитиму дурниць обіцяю.

Нічозора продовжувала дивитися на нього, мов хижачка, яка спостерігає за здобиччю. Вона зробила крок уперед, нахиляючись до нього.

— Сподіваюся, ти не порушиш свою обіцянку. Інакше, наступного разу ми не просто поговоримо.

Бродяга нервово ковтнув і швидко кивнув. Сол мовчки спостерігав, задоволений тим, що конфлікт вдалося вирішити без кровопролиття.

— Іди, але пам’ятай: ми не забудемо.

Різко наказала Нічозора, відступаючи бродяга піднявся на ноги, окинув їх обох поглядом і швидко побіг геть, не озираючись.

113

Нічозора саме відпочивала в таборі, коли несподівано почула гучний рик борсука, що проривався через спокій нічної тиші. Всі коти в таборі почали нервувати, проте Нічозора першою кинулася на звіра, аби захистити свій клан.

Борсук миттєво помітив її і, не довго думаючи, кинувся вперед. Його масивні лапи схопили Нічозору за хвіст, і з усієї сили він жбурнув її на землю. Її тіло відскочило від землі, але коли вона піднялася на лапи, готова до нового бою, хтось різко відволік увагу борсука.