Розділ 4

Коли все закінчилося, Нічозора з серйозним поглядом повернулася до клану. Вона обережно забрала Пір'їнку, яка була біля неї, не вимовивши ані слова, пішла до табору. Прийшовши в кубло, вона вилизала себе і кошеня, намагаючись заспокоїти свої нерви. Потім, вмостившись у табурі, знову огорнула тишу. Було незвичайно тихо, усі навколо боялися її гніву.

В цей момент до неї підійшов Сол. Він уважно глянув на неї і запитав:

— Все добре?

Нічозора глянула на нього, її очі палали, але вона відповіла спокійно:

— Так ідемо в табір.

З того моменту Нічозора практично не говорила, а якщо і говорила, то мало і суворо. Проте з Пір'їнкою вона була інша. Вона м’яко розмовляла з кошеням, намагаючись передати їй свою любов і підтримку.

Коли Нічозора вмостилася в кублі з Пір'їнкою, Тінь одного разу прийшла з кошенятами. Вони були веселими та енергійними, прагнучи побачити свою подругу.

— Чому ти практично її не лишаєш? 

Запитала Тінь, заглядаючи в кубло Нічозора мовчки глянула на Тінь, її лице залишалося незмінним. Вона взяла Пір'їнку за крак і обережно поклала біля кошенят, дозволяючи їм гратися разом.

Кошенята радісно оточили Пір'їнку, починаючи гратися з нею. Нічозора спостерігала за ними, але її вираз не змінювався. Вона залишалася серйозною, але всередині відчувала, як маленька радість розквітає в її серці, бачачи, як її донька насолоджується спілкуванням з іншими.

61

Коли Тінь намагалася заспокоїти Нічозору, та раптом глянула на свою подругу з відчутною злостю в очах.

— Тінь, я ціную твою турботу, але мені потрібно залишитися наодинці.

Тінь затримала подих, відчуваючи напругу в повітрі, але Нічозора продовжила:

— Забери кошенят.

Тінь кивнула, відчуваючи, що зараз краще відступити.

— Добре, я залишу вас. Але пам'ятай, що я тут, якщо ти захочеш поговорити.

Сказала вона, обережно відступаючи Нічозора підвела Пір'їнку хвостом і, дивлячись на неї, сказала:

— Сонецко Мама сьогодні не в гуморі.Іди,спи з друзями, завтра пограємося.люблю тебе

Вона лагідно лизнула носа Пір'їнки, а потім, мовчки згорнувшись у клубок, закрила очі. Кошенята і Тінь залишили їх, продовжуючи гратися, а Нічозора залишилася в тиші, намагаючись знайти спокій у своїх думках.

Коли Нічозора прокинулася, її настрій залишався незмінним. Вона знову відчула важкість у серці, і її холодний погляд відображав глибоке невдоволення. Всі навколо помічали, яка вона серйозна та жорстока до всіх, окрім свого кошеня. Клан намагався уникати її, знаючи, що сьогодні вона не в настрої для спілкування.

Проте, коли її очі зупинилися на Пір'їнці, вони стали м'якшими. Нічозора підвела хвоста і доторкнулася до кошеняти, відчуваючи, як любов та турбота переповнюють її серце. У Пір'їнці було щось, що дарувало їй надію, навіть коли все інше здавалося темним.

— Добре, що ти тут

Тихо промовила Нічозора, знову повертаючись до свого холодного, жорстокого виразу, поки решта клану з осторогою спостерігали за нею. Ніхто не наважувався підійти, але Пір'їнка завжди могла знайти спосіб розтопити цю кригу.

62

Нічозора уважно подивилася на Пір'їнку, а потім передала її до Тіні.

— Доглядай за нею. 

Сказала вона, не знімаючи холодного виразу з обличчя. Тінь кивнула, беручи кошеня на свої лапи. Нічозора, не звертаючи на це уваги, задала питання, яке її турбувало.

— Як там старий кіт? його стан покращився?

Тінь зітхнула, згадавши про тяжкий стан старого кота.

— Він все ще слабкий, але, здається, з кожним днем трохи відновлюється ліки, які ми знайшли, допомагають, але йому потрібно більше часу, щоб повернутися до колишнього життя.

Нічозора мовчки кивнула, відчуваючи напругу, яка залишалася в повітрі. Вона знала, що старий кіт був важливим для їхнього клану, і її думки залишалися з ним.

Нічозора уважно слухала Тінь, яка продовжувала:

— Я знаю, що це важко для всіх нас, але ми маємо триматися разом якщо старий кіт не впорається, наш клан може відчути це втратою. Ти ж розумієш, що це не просто про нього.

Нічозора, не кивнувши, раптом розвернулася і, нічого не сказавши, пішла. Тінь залишилася в нерішучості, дивлячись їй услід.

Кожен в таборі відчував, що Нічозора залишає за собою холодний слід, але її маленька Пір'їнка, здавалося, була єдиною, хто міг хоч трохи зігріти цю жорстку атмосферу.

Тінь глибоко зітхнула, усвідомлюючи, як важко їй підтримувати подругу в цей час.

63

Прогулюючись табором, Нічозора випадково натрапила на Каменя та Луну. Кіт, схиливши голову, виглядав схвильованим.

— Привіт, Нічозоро, Ти виглядаєш, ніби щось турбує тебе. Усе гаразд?

Нічозора зупинилася, але її вираз залишався холодним і серйозним.

— Все нормальнок

Коротко відповіла вона, навіть не звертаючи уваги на їхні стурбовані погляди.

Луна, спостерігаючи за напруженою атмосферою, вирішила підтримати Каменя:

— Ми просто хотіли дізнатися, чи тобі потрібна допомога. Ми всі тут за тебе.

Нічозора же холодно відповіла:

— Ніхто не може допомогти мені.

У цей момент Пір'їнка стрибнула на її хвіст, весело посміхаючись.

— Мама, давай пограємося!

Нічозора посміхнулася, коли на неї стрибнула Пір'їнка, радісно намагаючись привернути її увагу. Тінь, спостерігаючи за цим, помітила в усмішці стару Нічозору, яка кудись зникла в глибині її душі. Але ця мить радості була короткою 

— Сонце, я в полудень тебе заберу. 

Сказала Нічозора, намагаючись Пір'їнка зраділа, потім лизнула маму і побігла до своїх друзів. Нічозора спостерігала, як її кошеня грається з іншими, і зрозуміла, що Пір'їнка єдина, хто не піддався раптовому удару напруги. Проте її власний настрій не змінювався. Поглянувши знову на Каменя та Луну, вона відчула, як серйозність знову огортає її.Не сказавши ані слова, Нічозора пройшла крізь них, залишивши позаду тяжкість своїх думок. Вона не могла дозволити собі зламатися — ні перед ними, ні перед собою.