Розділ 3

Нічозора, відчуваючи, що час поділитися своїми пригодами настав, сіла поряд із Тінь, яка з нетерпінням слухала.

— Тінь, ти не повіриш, де я була, почала вона, усміхаючись я відправилася на пошуки місячного ставу, щоб отримати дев'ять життів.

Тінь підняла брови, зацікавлено прислухаючись.

— Я знайшла став, але не тільки це я зустріла багатьох нових котів.

Тінь, вражена, з широко відкритими очима запитала:

— А як же Тигрозір?

Нічозора сказала:

— Тигрозір дав мені одне з моїх нових життів, відповіла Нічозора, пригадуючи момент це було неймовірно. Він торкнувся носом мого лоба, і я відчула, як сила наповнює мене.

Тінь усміхнулася, її очі світилися гордістю.

— Це дійсно вражаюче! Я знала, що ти зможеш! але я також зрозуміла, наскільки важливо мати родину поруч, сказала Нічозора, дивлячись на кошенят. 

Нічозора мяко сказала:

— Я скучила за вами всіма.

36

Тінь обняла Нічозору, відчуваючи зв'язок між ними.

— Ми завжди будемо разом, і я рада, що ти повернулася, сказала вона, усміхаючись.

Нічозора спокійно дивилася на клан після подорожі. Вона втомилася й цілий день лежала, відпочиваючи.

Тінь принесла їй трави для зцілення та білку. Нічозора випила настій, з’їла трави й білку, після чого вмилася й лягла спати.

Вона заснула дуже швидко й почала тихо сопіти.

37

Нічозора, поглядаючи на Кригу, вирішила, що час дати їй нове ім’я, яке б відображало її сміливість і доброту.

— Від тепер ти не просто Крига, а Кригосерда, оголосила вона, гордо підносячи лапу твоє добре серце завжди веде тебе до праведних вчинків, і ми всі це відчуваємо.

Кригосерда, вражена та зворушена, усміхнулася, відчуваючи, як нове ім’я наповнює її силою.

Клан, почувши новину, почав гомоніти та радіти:

— Тепер ти справжня воячка! 

Додала Тінь, горда за свою доньку.

Кригосерда відчула, як любов і підтримка оточують її. Вона була готова взяти на себе нові обов'язки, захищати свій клан і використовувати своє добре серце для допомоги всім, хто цього потребує.

На наступний ранок Нічозора вийшла з кубла, і м'яке сонячне світло обняло її. Промінчики ранкового сонця гралися на її чорному хутрі, створюючи враження, ніби навколо неї танцюють зірки. Вона глибоко вдихнула свіже повітря, відчуваючи, як енергія заповнює її тіло.

Все навколо було спокійно: пташки співали, а легкий вітерець ніжно колихав гілки дерев. Нічокрила зупинилася на хвилинку, насолоджуючись тишею лісу. Сьогодні не було ніяких тривог чи небезпек, і це відчуття затишку наповнювало її радістю.

Вона вирушила до місця зборів, де вже збиралися члени клану. Нічокрила знала, що сьогодні буде особливий день, наповнений новими можливостями та спогадами.

38

Нічозора , Сол, Камінь і Кригосерда рушили на перевірку кордонів. Сонячне світло лилося крізь гілки дерев, і здавалось, що день буде спокійним. Але невдовзі Кригосерда, що йшла попереду, раптом зупинилася.

— Нічозоро, сюди! її голос був тривожним.

Нічозора підбігла до неї і побачила на землі кота. Це був великий старий темно-коричневий кіт. із напрочуд пухнастим,Він ледь дихав, його тіло здавалося виснаженим, і очі тьмяніли від болю.

— Він помирає, тихо промовила Кригосерда, її голос звучав співчутливо.

Нічозора кивнула, закликаючи Сола і Каменя підійти ближче. Камінь нахилився, щоб оглянути кота, але було зрозуміло, що часу у них мало.

— Що сталося з ним? запитав Сол, оглядаючи оточення на предмет можливих загроз.

Кіт ледве відкрив очі, його голос був слабким і здавленим:

— Мене... переслідували... вони йдуть...

Після цих слів він втратив свідомість.

39

Нічозора насторожено вдивлялася в ліс, серце стукало швидше від слів незнайомця. Хто б це не був, переслідувачі могли бути десь поряд.

— Сол, Камінь, огляньте територію навколо. Ми маємо знати, чи є загроза для нашого клану, швидко віддала наказ Нічозора, її голос звучав спокійно, але з ноткою напруженості.

Сол кивнув, і він разом із Каменем зникли в тіні дерев. Нічозора обернулася до Кригосерди, яка не відводила очей від кота.

— Візьмемо його до табору. Може, ми ще встигнемо допомогти йому, промовила Нічозора, помічаючи, як Кригосерда злегка нахилилася, щоб підняти старого кота.

— Тінь повинна негайно оглянути його! вигукнула Кригосерда, обережно поклавши пораненого кота в тіні біля медичного кубла.

Медикішка вже чекала, швидко наближаючись до незнайомця, її погляд зосереджений і серйозний.

— Це не проста рана, шепнула вона після огляду. Його отруїли. Нам знадобиться час і найсильніші трави, щоб спробувати врятувати його.

Нічозора нахмурилася. Отрута? Хто міг бути настільки небезпечним, щоб використовувати отруту?

— Ми повинні бути готові до гіршого, тихо промовила вона, спостерігаючи, як медикішка починає працювати над порятунком незнайомця.

40

Медикішка, зосереджена на своїй справі, обернулася до Луни:

— Луно, будь ласка, приглянь за моїми кошенятами. Мені потрібно зосередитися на лікуванні цього кота.

Луна кивнула, не впевнена, що робити, але відчуваючи відповідальність. Вона лягла біля кошенят, які мирно спали, і почала м'яко їх оберігати.

Кошенята, відчуваючи її присутність, потягнулися до неї, обіймаючи один одного. Луна тихо промовила:

— Спіть, маленькі. Я тут, і все буде добре.

Вона спостерігала за ними, їхні маленькі тіла м'яко піднімалися і опускалися в такт диханню. Луна відчувала тепло і спокій, але її серце залишалося тривожним через ситуацію з незнайомцем.

Тим часом медикішка працювала, намагаючись врятувати життя кота, а Нічозора стояла неподалік, готова допомогти, якщо це буде потрібно.

Нічозора, спостерігаючи за роботою медикішки, відчула, як всередині неї наростає тривога. Вона знала, що часу не так багато, і кожна хвилина на рахунку.