Розділ 1

Темрява густо огортала табір Громового клану, коли Нічокрила, мов тінь, прослизнула до кубла Вогнезора. Її очі блищали в нічному мороці — це була її мить. Вона підкралася ближче до сплячого провідника, і за кілька секунд її кігті вже впивалися в його тіло.

Вогнезір прокинувся від різкого болю. Чорне хутро Нічокрили зливалося з темрявою, і спочатку він не зрозумів, що сталося. Однак швидко зреагував, розгледівши її вбивчий погляд. Він вирвався, намагаючись ухилитися від її ударів, але Нічокрила була спритною й невблаганною.

Вогнезір спробував відбитися, але був ще надто дезорієнтований від раптового нападу. Кров текла з глибоких ран, і вже здавалося, що Нічокрила ось-ось завершить своє діло, як раптом поряд з’явилася ще одна постать.

— Вогнезоре! — голос Піскошторми пролунав різко, і вона з усіх сил кинулася на допомогу своєму провіднику.

Нічокрила миттєво відчула загрозу ззаду й повернулася до нової суперниці. Її очі горіли від люті, коли вона стрибнула на Піскошторму. Кішки зіткнулися в нещадному бою. Кігті блищали в нічній тьмі, а їхні удари пролунали, як грім. Піскошторма отримала кілька глибоких порізів, але не здавалася.

У цей момент Вогнезір зібрався з силами. Незважаючи на сильні рани, він піднявся на лапи й кинувся на Нічокрилу з люттю, на яку тільки здатен провідник.

— Ти зрадниця, Нічокрило! Ти не заслуговуєш бути частиною нашого клану! — рикнув він і вдарив її своїми могутніми лапами.

Нічокрила не очікувала такої відсічі від пораненого Вогнезора. Вона не встигла ухилитися від його удару, і це дало Піскоштормі можливість знову вступити в бій. Разом вони почали тиснути на Нічокрилу, змушуючи її відступати.

Її удари ставали все більш розпачливими, але їм удалося збити її з ніг. Нічокрила захекалася, усвідомлюючи, що більше не має шансів перемогти. Вона спробувала підвестися й вирватися, але Піскошторма притисла її голову до землі й прошипіла їй на вухо:

— Ти програла, Нічокрило, — сказала Піскошторма.

Нічокрила не стала пручатися й дивилася на Вогнезора, який, важко дихаючи, стояв поруч. Його руді боки тряслися від болю й втоми. Від шуму прокинулися коти й здивовано дивилися, як Піскошторма тримає Нічокрилу, а біля них сидить заклевавлений Вогнезір. Деякі коти зрозуміли, що до чого, і без пояснень зловісно дивилися на Нічокрилу.

1

Темрява огортала табір Громового клану, хоча деякі коти вже вийшли, але Піскошторма, піднявшись на лапи, рішуче закликала всіх котів прокинутися.

— Громовий клане! — виголосила вона.

Коти, вражені її голосом, почали виходити з кубел, швидко усвідомлюючи серйозність ситуації. Вогнезір лежав на землі, важко дихаючи, а біля нього була Піскошторма та Сойкопер, що почав обробляти його рани, а Піскошторма намагалася його підтримати.

Нічокрила, хоч і знала, що час її правління добіг кінця, сиділа впевнено, немов тільки що стала провідницею Громового клану, і навіть вухом не повела, коли її батьки присоромлено відвернулися від неї.

Коли коти зібралися, Вогнезір підняв голову і проричав:

— Нічокрила — зрадниця! — проголосив він, його голос був сповнений сили, незважаючи на біль. — Вона намагалася вбити мене.

Піскошторма кивнула, підтверджуючи його слова.

— Ми не можемо залишити її серед нас. Вона загрожує всьому клану.

Ніхто не міг повірити, що Нічокрила, колишня товаришка, здатна на таке. Коти переглянулися, їхні обличчя були сповнені шоку.

— Вигнати її! — загомоніли вони, вирішуючи долю Нічокрили.

Нічокрила, усвідомлюючи всю ситуацію, була непохитною. Вона тихо і спокійно, немов не намагалась нікого вбити, промовила:

— Я не зрадниця.

Вогнезір сердито глянув на неї і проричав:

— Не зрадниця!?

Нічокрила, не дивлячись на нього, так само спокійно і впевнено сказала:

— Вогнезоре, я вирішила, що твоє правління мені набридло. А ти мене добре знаєш: якщо мені щось набридає, я це зтираю з лиця землі, — сказала Нічокрила.

Тут втрутився Сойкопер:

— Не розумію, навіщо тобі все це? У Вогнезора багато життів, ти б його багато разів точно без шуму не вбила.

Нічокрила зловісно засміялась і спитала:

— А чому по вашій логіці у нього мало життів? Ви думаєте, що отруйна змія, яка забрала одне його життя, з’явилася з нізвідки?

Вогнезір здивовано глянув на неї.

— То це ти була...?

Нічокрила кивнула, підтверджуючи це.

2

Нічокрила спокійним поглядом глянула на Вогнезора, потягнулась і сказала:

— Ну, я піду.

Вона пішла в бік виходу з табору, як раптом різко сіпнулась. На неї хотів стрибнути Сіросмуга, але Нічокрила ухилилась і тріснула його по морді, притискаючи його голову до землі. Притиснувши його, вона прошипіла:

— Радій, що в таборі всі коти на лапах, бо якщо я тебе вб'ю, вони вб'ють і мене.

3

Сіросмуга почав задихатися, бо Нічокрила дуже сильно притисла його до землі. Вона відпустила його, і він відразу ж вдихнув повітря. Вона зайшла в тунель, який вів на вихід із табору, і, різко зупинившись, зиркнула на Вогнезора. Вона зловісно поглянула на нього і, з посмішкою на обличчі, прошипіла:

— Ще зустрінемось, Вогнезоре...

4

Нічокрила йшла територією Громового клану. Вона зупинилася і сказала:

— Левожаре, якщо хочеш переслідувати мене — не стій там, де вітер дує в спину. Я тебе давно відчула.

Левожар вийшов із кущів і проричав:

— Мені Вогнезір наказав простежити за тобою. Хто знає, що ти ще витвориш!

Нічокрила спокійним поглядом відповіла:

— Ну, радій, що я не розповіла всьому клану про те, що ти, Сойкопер і Горобокрила — частина Пророцтва Сили трьох.

Нічокрила сіла і глянула на Левожара. Той злякано дивився на неї. Він проричав:

— Ти звідки знаєш!?

5

Нічокрила засміялась:

— Ви думали, що коли розмовляли з Вогнезіром про пророцтво, вас було лише четверо? Я сиділа біля кубла. А коли ви вийшли, я швидко спустилася вниз і зробила вигляд, що тільки повернулася з табору.