Глава XVI. Повернення Пірата та нарада в Звягелі

Першою з броневика зістрибнула Стрілка. Вона впевнено поправила ремінь великокаліберної гвинтівки, змахнула сліди кіптяви зі щоки й криво посміхнулася бійцям гарнізону: — Живі. І «Залізний Кряж» тепер працює на нас.

Торо обережно допоміг вийти Флекс. Дівчина ледь трималася на ногах від нейронного виснаження — модуль на її скроні пульсував тьмяним, слабким синім світлом. За ними з броневика беззвучно вистрибнув кіт. Його срібляста луска поблискувала на світлі ангарних ламп, а хвіст із жалом спокійно опущено донизу.

— Торо! Флекс! — крізь натовп пробився знайомий гучний голос із легким хрипом.

З боку медичного блоку до них упевненим кроком ішов Пірат. На ньому більше не було медичних датчиків чи системи штучного дихання — лише забінтована голова та легка штормова куртка, накинута на плечі. В очах хакера знову горів той самий хитрий, зухвалий вогник.

— Пірате! — Флекс на мить забула про втому й зробила кілька швидких кроків йому назустріч. — Ти прийшов до тями!

— А ти думала, я буду вилежуватися в комі, поки ви забрали усю славу собі? — хмикнув Пірат, оглядаючи дівчину з голови до ніг. — Коли «Око Безодні» запрацювало, ці каскадні судоми в моїй мікросхемі нарешті стихли. Медики кажуть, що ваша енергетична хвиля буквально випалила залишки вірусу з мого нейромережевого імпланта.

Він підійшов ближче й міцно стиснув руку Торо: — Дякую, велетню. Витяг мене.

— Це все вона, — Торо кивнув на Флекс, а потім косо подивився на Стрілку. — І... ми всі працювали як команда.

Стрілка схрестила руки на грудях, випустила тонку цівку тютюнового диму й пирхнула: — Не роби з нас святих, Торо. Я просто стежила, щоб ця «лабораторна дівка» не зламала консоль Древніх. Але мушу визнати — тисне на кнопки вона майстерно.

Пірат перевів погляд з Флекс на Стрілку, вигнув брову й щиро розреготався: — Оце так диво! Ви дві ще не пристрелили одна одну? Значить, кінець світу дійсно скасовується!

— Не дочекаєшся, лисий, — відповіла Стрілка, але в її голосі вперше за довгий час пробилося справжнє тепло.

Сі підійшов до Пірата й м’яко потерся сріблястим боком об його ногу, видавши коротке муркотіння. Хакер присів і легенько потріпав кота за вухом: — І ти цілий, старий продисциплінований винищувач мутантів...

Флекс підійшла до Пірата впритул, її обличчя знову стало серйозним, хоч і втомленим: — Пірате, нам потрібні твої мізки. Чотири вузли активовано. Щит тримає 80% континенту. Але попереду «Серце Землі». Мережа втратила зв’язок із п’ятим випромінювачем ще під час Зламу.

Пірат повільно випростався, його усмішка згасла, поступаючись місцем діловій зібраності: — Я вже подивився первинні логи, поки чекав на вас. «Серце Землі» затоплене первинним хаотичним кодом. Це буде не просто зламування консолі — це буде занурення в божевілля Першого Іскина.

Він подивився на Торо, Флекс, Стрілку та бійців підкріплення: — Готуйтеся. Відпочинок три години. Потім я особисто їду з вами. Ми доведемо цю справу до кінця.

Через пів години їх покликали на нараду в центральний бункер Звягеля. У повітрі над голографічним столом висіла тривимірна модель останньої прогалини в щиті — Вулканічного масиву, під яким ховалося «Серце Землі». Навколо столу зібралися ватажки фракцій та члени Ради Звягеля.

Очолювала зібрання Ярина — старійшина Нової Надії. Вона спиралася долонями на край столу й похмуро оглядала присутніх. — Якщо ми активуємо останній випромінювач, то станемо непотрібні Мережі, і тому нам потрібно знищити не лише саму нейронну оболонку Мережі, а й її ядро, — твердо мовила Ярина.

У залі запала коротка, важка тиша.

— Але ж тоді всі мутанти, яких приховують лабораторії Мережі, розбіжаться по землі! — зауважив один із ватажків із яскраво-червоним носом, нервово поправляючи потертий патронташ на грудях. — Вони ж вирвуться з підземних капсул!

— А як ви збираєтесь це зробити? — поцікавилася темношкіра Рада, склавши руки на грудях і недовірливо прижмуривши очі. — Ядро ШІ захищене шарами автохтонного шифрування, куди навіть Древні не мали прямого доступу.

Пірат ступив до столу і відкрив мапу, розповідаючи про ЕМІ. Його кустарний нейронний імплант спалахнув м’яким зеленим світлом, переключаючи голограму в режим глибокого інженерного зрізу.

— Не через код, Радо, — хмикнув Пірат, розгортаючи схемні шари Вузла №5. — Зламувати Ядро в цифровому полі — це як намагатися перекричати грім. Але «Серце Землі» живиться від колосальних геотермальних генераторів. У момент, коли Флекс введе фінальний авторизаційний код для активації випромінювача, через центральний каскад пройде піковий струм...



Пірат поєднав дві точки на мапі червоною лінією: — Я перенаправлю цей енергетичний сплеск у систему охолодження Ядра. Це викличе потужний, спрямований електромагнітний імпульс — ЕМІ-удар такої сили, який випалить нейронні матриці Мережі на фізичному рівні. Стіни й купол щита залишаться працювати в автономному режимі, а от мізки ШІ й блоки керування підземними лабораторіями... вони просто перетворяться на розплавлений кремній.

— А як щодо мутантів? — уточнив ватажок із червоним носом, не зводячи очей із червоної лінії.

— Без систем життєзабезпечення Мережі стазисні капсули у глибоких секторах перетворяться на герметичні могили, — відповіла Флекс, ступивши поруч із Піратом. Вона подивилася на Ярину, а потім на Торо. — Вони не вирвуться. Вони згорять разом із системою.

Торо похмуро кивнув, спираючись на свій імпульсний карбін: — Це означає остаточну свободу. Без контролю машини.

Стрілка, яка досі мовчки стояла біля дверей, випустила цівку тютюнового диму й тихо додала: — Або остаточний кінець, якщо ви схибите бодай на секунду.

Пірат окинув оком усіх присутніх зі своєю шалапутною посмішкою: — Саме тому потрібно відправити два загони. Перший відправиться до «Серця Землі». Його очолить Торо, а працювати з програмуванням буду я. Другий загін поведе Стрілка і Флекс. Ви знищите Ядро, але ми маємо діяти синхронно. Тож, дівчата, не повбивайте одна одну завчасно.