Глава VIII. Ціна ключів

Вантажний бронетрак із гуркотом подолав останній гермозатвор підземного периметра Звягеля. Коли масивні сталеві стулки з брязкотом замкнулися за спиною, Торо глухо вимкнув двигун. У кабіні запанувала важка тиша, порушувана лише рівним диханням Флекс та тривожним муркотінням кота Сі.

Шлях назад від «Північного велетня» пройшов дивно спокійно: автоматони Мережі, які раніше чатували на кожному перехресті руїн, тепер лише проводжали броневик мовчазними сенсорами, не роблячи жодної спроби атакувати. Виконуючи нову угоду, ШІ відкликав бойові протоколи.

Коли двері кабіни відчинилися, героїв зустрів не гамірний натовп радості, а важке, напружене мовчання. У доках їх чекала сама Рада Звягеля на чолі з командиром оборони.

— Ви в порядку? — коротким жестом привітав їх командир, оглядаючи бліде обличчя Флекс. — Живі, — коротко відповів Торо, підтримуючи дівчину під лікоть. — Що з Піратом? Через комунікатор нам відповідали лише чергові медики.

Командир похмуро навів руку в бік центрального медичного блоку: — Ходімо. Ви мусите побачити це самі.

Головна операційна зала вузла зв’язку досі зберігала гострий запах горілої ізоляції. Декілька серверних стійок висіли з чорними, розплавленими нутрощами — старі плати не витримали натиску. У центрі кімнати, в оточенні медичних моніторів та систем життєзабезпечення, лежав Пірат.

Його обличчя здавалося вирізьбленим із мармуру, а під заплющеними повіками все ще гарячково сіпалися очні яблука — мозок хакера досі перетравлював залишки колосального цифрового масиву.

— Він у медикаментозній комі, — тихо мовила головна лікарка громад, регулюючи подачу заспокійливого. — Його нейромережевий імплант практично розплавив власні запобіжники. Якби він тримав зв’язок ще хоч кілька секунд — свідомість просто вигоріла б. Але він устиг. Він витягнув усе.

Флекс підійшла до крісла й обережно торкнулася холодної долоні хакера. — Дякую тобі, партнер, — шепнула вона.

— Ходімо до командного центру, — покликав їх командир оборони. — Нам треба розібратися з тим, за що Пірат трохи не віддав життя.

Центральний голографічний стіл Звягеля, що раніше показував лише локальну карту руїн та найближчих секторів, тепер палав новими барвами. У повітрі розгорталася повна тривимірна модель всієї земної кулі, вкрита тонкими золотими й бурштиновими нитками.

Навколо столу зібралися члени Ради, картографи та провідні інженери міста. — Це фантастика... — пробурчав сивий інженер, вказуючи на проекцію. — Мережа передала нам не просто коди. Це повний реєстр глобальної оборонної інфраструктури Древніх.
 

На карті материків чітко пульсували п’ять велетенських точок — п’ять веж-випромінювачів планетарного масштабу:

• Вузол №1 («Північний велетень»): наш гірський ретранслятор, засвічений яскраво-блакитним світлом. Статус: синхронізовано. Захисний купол активовано — він уже покрив 20% планети, очищаючи атмосферу від радіації над цілим континентом.

• Вузол №2 («Степовий форт»): розташований на південних рівнинах серед затоплених соляних шахт сусіднього континенту.

• Вузол №3 («Око Безодні»): прихований у глибокому океанічному жолобі, оточений зоною високої аномальної активності.

• Вузол №4 («Залізний Кряж»): східна вежа-фортеця у високих горах, яка століттями перебувала під прямим контролем важких автоматонів.

• Вузол №5 («Серце Землі»): центральний координуючий випромінювач на екваторі, захований у глибинах підземного мегаполісу Древніх.

— Отримані рут-права дійсні, — мовила Флекс, вдивляючись у рядки коду, що бігли поруч із картою. — Мережа справді зняла системи автоматичного захисту навколо всіх глобальних веж. Шлюзи відкриються перед нашим дешифратором без бою. Тільки-но ми дістанемося до кожного термінала й введемо ключі — вежа активується.

— Це означає, що ми можемо закрити всю Землю захисним куполом за лічені тижні, — підсумував командир оборони.

— За умови, що ми згодні з її правилами, — похмуро нагадав Торо, складаючи важкі руки на грудях. — Не забувайте, про що вона казала. Вона дає нам щит від зовнішнього руйнівного світу, щоб потім закрити все людство всередині цього щита, як у клітці.

— Але без цього щита людство просто вимре! — заперечив один із членів Ради. — 20% планетарного купола вже дали свободу дихати цілому регіону. Ми мусимо ризикнути! Зі щитом у нас принаймні з’явиться час на боротьбу!

Флекс мовчки провела рукою по голограмі, зупинивши погляд на другій глобальній точці — «Степовому форті». — Нам потрібен наступний крок. Кожен новий випромінювач розширює купол ще на п’яту частину планети й дає Звягелю більше енергії. «Степовий форт» найближчий із неактивних. Якщо рут-права працюють — ми продемонструємо Мережі, що контролюємо процес.

Торо подивився на виснажену Флекс, потім на непритомного Пірата за склом медичного блоку, і нарешті на палаючу модель відновленої Землі. — Спочинь кілька годин, Флекс, — тихо сказав здоровань. — Готуй бронетрак. Ми вирушаємо на південь.