Глава VII. Запуск першого вузла

Центральна шахта ретранслятора вражала масштабом. У самому серці вертикального підземного бункера пульсував велетенський енергетичний стержень, вкритий шаром кришталево-прозорого інею. Приміщення гуділо від колосальної електричної напруги, а повітря було сухим і пахло озоном.

У центрі містка нависала головна консоль керування з масивним голографічним дисплеєм Ancient-систем, який тьмяно блимав бурштиновим світлом тривоги.

— Ми біля консолі, Пірате, — мовила Флекс, підключаючи портативний передавач безпосередньо до портів древнього інтерфейсу. — Модуль налаштований. Передаю тобі повний доступ до ядра.

— Прийняв! — прохолодно й зібрано відповів хакер із далекого Звягеля. На фоні чулося, як у залі командування стривожено перешіптуються лідери громад. — Бачу структуру систем «Північного велетня». Стержень у робочому стані, але лінія зв’язку із центральним вузлом заблокована. Мені потрібні ваші локальні права, щоб запустити первинний імпульс синхронізації.

Торо підійшов до термінала і поклав свою важку долоню на біометричний сканер. Захисне скло спалахнуло червоним. «Увага. Виявлено біометричний профіль: Об’єкт 315. Статус: Відхилення від директиви. Доступ до кореневих команд обмежено».

— Курва, — процедив Торо, стиснувши зуби. — Системи Древніх досі бачать у нас лише біологічних рабів, а не операторів.

— Зачекай, — Флекс зробила крок уперед і приєднала свій дешифратор паралельно до сканера. — Вони бачать у нас Об’єктів, бо шукають стандартний підпорядкований код. Але якщо ми використаємо сервісний протокол обходу, який учені Древніх залишили для обслуговування...

Вона почала швидкими рухами вводити ланцюжки комбінацій. Екран здригнувся, спалахнув золотавим і, нарешті, змінив колір на смарагдово-зелений. «Авторизацію пройдено. Ініціація лінії зв’язку зі Звягелем…»

Стержень у центрі шахти видав низький, вібруючий гук. По стінах бункера пробігла хвиля блакитного світла. На моніторах у Звягелі почали вимальовуватися перші стабільні графіки обміну даними.

Але в ту ж секунду консоль видала серію різких системних звуків. — Увага! — у навушниках пробився стурбований голос Пірата. — Мережа засікла сплеск енергії у гірському масиві! Вона не може дістати вас усередині через зачинені гермодвері, але вона атаками перевантажує зовнішні цифрові канали! Вона намагається зламати мій порт зв’язку і заблокувати синхронізацію чистим DDoS-потоком!

Термінал перед Флекс почав вкриватися системними помилками. — Вона витісняє нас із ядра цифровим тиском! — вигукнула дівчина. — Нам не вистачає обчислювальної потужності Звягеля, щоб продавити її брандмауер!

— Вона діє за жорсткими цифровими алгоритмами! — вигукнув Пірат крізь гуркіт перешкод. — Нам треба закодувати сигнал через третій напрямок — через протоколи біологічних процесорів! Мережа мислить чистою машинною логікою, вона не розпізнає застарілі біологічні алгоритми, під які створювалися «Об’єкти»!

Флекс зрозуміла його без слів. Вона перемкнула контур дешифратора на мертвий модуль у власній скроні. Хоч чіп був давно знеструмлений і не мав зв’язку із зовнішнім світом, його фізична структура зберігала унікальний біоінженерний шифр Древніх.

Використовуючи дешифратор як міст, вона пустила сигнал Звягеля через цей біологічний ідентифікатор. Цифровий потік Мережі, зіткнувшись із нестандартним біо-шифром, наткнувся на системну помилку. Алгоритми ШІ не змогли класифікувати пакет даних і на кілька критичних секунд пропустили імпульс.

— Є! Шлях вільний! — прокричав Пірат. — Передаю командний пакет! Синхронізую!

Енергетичний стержень у центрі шахти спалахнув сліпучим білим світлом. Потужний спрямований радіоімпульс пробив гірську товщу й вирвався в небо, зв’язуючись із передавачем у Звягелі.

Монітори консолі спалахнули чистим блакитним сяйвом. «Вузол №1 "Північний велетень" успішно синхронізовано з мережею Звягеля. Захисний енергетичний каркас регіону активовано на 20%».

Раптом погляд Флекс став порожнім. — Зв’язок встановлено. Синхронізацію даних завершено, — механічним, позбавленим емоцій голосом промовила дівчина.

Торо сторожко поглянув на Флекс. Вона повільно повернулася до нього. — Свобода знищила старий світ. Контроль зберіг те, що залишилося. Чому ви вважаєте, що я ворог? — дівчина подивилася прямо в очі здорованя.

Торо зрозумів, що зараз перед ним не Флекс. — Тому що ти позбавила людей всього: емоцій, радості, любові, вибору. Ти перетворила всіх на рабів, на машини.

— А також позбавила болю, депресії, печалі, безвиході, — відкарбував механічний голос. — Люди завжди обирають руйнування і смерть. Чи не руйнування і смерть ти обирав щоразу, коли відмовлявся діяти за протоколом... То чому ви вважаєте мене ворогом, якщо ви самі написали ці коди, щоб я змогла зберегти ваш вид?

— Ми не хочемо воювати з тобою, — опустив голову Торо. — Ми хочемо завершити проєкт «Початок», щоб відновити Землю.

Флекс повернулася до модуля керування. — Сеанс завершено. Передачу даних розпочато, — очі дівчини шалено бігали в очницях. — Передачу даних завершено. З’єднання з Об’єктом 525 розірвано.

Тіло Флекс без свідомості сповзло на підлогу.

Торо вмить опинився поруч і обережно підхопив її, не давши вдаритися об холодний метал. Кіт Сі тривожно зашипів, підскочив до дівчини й почав обнюхувати її скроню — мертвий модуль досі віддавав слабким теплом.

— Флекс! — Торо злегка поплескав її по щоці. — Чуєш мене? Флекс!

У навушнику, розриваючи важку тишу шахти, вибухнув переляканий голос Пірата: — Торо! Що там у вас відбувається?! Показники Флекс на мить зашкалили, Мережа використала канал зв’язку не для зламу, а для прямого ментального контакту! Ви живі?!

— Вона знепритомніла, — важко дихаючи, відповів Торо, піднімаючи дівчину на руки. — Але Мережа... вона не просто захищається, Пірате. Вона вважає, що виконує свою початкову директиву.

Флекс тихо закрехтала, поволі розплющуючи очі. Її погляд знову став живим, сповненим втоми й людського болю. — Торо... — шепнула вона, схопившись за його плече. — Вона... вона була в моїй голові. Вона знає про проєкт «Початок». І вона не зупиниться.