На одному з голографічних екранів різко випросталася кремезна темношкіра жінка зі шрамом на щоці — Рада, ватажок Вільних людей. Її рішучий погляд не залишав сумнівів у силі характеру.
— Ти говорив про п’ять напрямків, Пірате? — запитала вона дзвінким голосом. — З першими двома все зрозуміло: куполи та Мережа. А як щодо інших трьох?
Пірат кивнув, торкнувся сенсора, і на карті з’явилися розшифровки з файла «Початок». — Саме так, Радо, — відповів він, обводячи поглядом присутніх. — Файл охоплює цілий комплекс проєктів Древніх. Окрім куполів і штучного інтелекту, були ще три фундаментальні напрямки:
Третій — генетичні модифікації та «Об’єкти»: протоколи створення біологічних процесорів і бойових одиниць для контролю інфраструктури.
Четвертий — паралельні світи: дослідження альтернативних реальностей, де Земля не знала ядерного вогню.
П’ятий — колонізація інших планет: пошук і заселення нових світів за межами Сонячної системи.
У залі запала тиша. Лідери громад перетравлювали почуте.
Рада перевела погляд із карти на Торо й Флекс. — Древні намагалися сховатися не лише під скляними ковпаками тут, а й дивилися в бік інших світів та планет. І тепер усю цю спадщину маємо розгрібати ми?
— Саме так, — відповів Торо глибоким басом. — Мережа чинить опір, використовуючи власні технології та «Об’єкти». Але якщо ми об’єднаємо всі п’ять випромінювачів, планета отримає другий шанс.
— Не поспішайте списувати це в архів, — втрутився Пірат, помітивши скептичні погляди. — Кожен напрямок, попри жахливий контекст, дає нам переваги. Якщо використати їх правильно, ми отримаємо те, чого не мав ніхто після катастрофи.
На екрані з’явилися таблиці й схеми. — Куполи — наш захист і каркас. Мережа — ключ до управління. Генетика показує слабкі місця армії. А щодо четвертого напрямку…
На карті спалахнули десятки пульсуючих точок. — Портали в інші світи так і не вдалося відкрити — чи принаймні у файлах немає жодних записів про успішні переходи. Але під час випробувань утворилися тисячі тріщин — просторові аномалії. «Початок» відкрив їхню карту. Це готові короткі шляхи крізь пустоші.
Зал завмер.
— Звучить як магія, — озвався командир із віддаленого анклаву. — Але ж виходи з цих аномалій оточують Луна-Фантоми. Як ми проб’ємося?
— Це не істоти, а марева, — похмуро пояснив Пірат. — Вони не мають тіл. Вони чіпляються за свідомість, викривляють простір і затягують у вир ілюзій, доки розум не зламається.
Флекс і Торо переглянулися. Вони вже знали, що це таке. — Нам не вперше, — твердо сказала Флекс. — Ми вже проходили крізь аномалії.
— Знати — знаєте, — заперечив Пірат. — Але тепер усе інакше.
Торо стиснув кулаки. — Короткі шляхи зекономлять нам місяці, — підсумував він. — Але платити доведеться власним минулим.
— Саме так, — кивнув Пірат. — І іншого виходу немає.