Глава III. Загальна нарада

Дорогу до головного залу нарад Нової Надії вони подолали швидко. Пірат ніс під рукою захищений термінал із даними «Початку», а шестилапий кіт Сі граційно ступав попереду, немов прокладаючи шлях.

Старійшина Ярина вже чекала. Її обличчя випромінювало спокій і досвід, але щойно вона побачила вирази Торо й Флекс, а також почервонілі від напруги очі хакера, її погляд став зосередженим.

— Щось сталося внизу, — констатувала вона, підводячись із-за масивного столу. — Судячи з вашого вигляду, новини не з приємних.

— Гірші, ніж ми думали, — відповів Торо, сідаючи на лаву. — Файл відкрився. І тепер ми знаємо: Древні залишили не просто мережу куполів. Це планетарний щит. Але щоб його запустити, нам доведеться кинути виклик штучному інтелекту, який перетворив минуле на руїни.

Пірат поставив термінал у центр столу й кількома рухами вивів у повітря карту з позначками ретрансляторів. — Ярине слово зараз важливе як ніколи, — швидко промовив він. — Нам потрібна загальна нарада. Не лише Звягель чи Нова Надія. Ми маємо підключити лідерів усіх громад. Часу немає — Мережа вже відчула активність.

Старійшина кивнула без вагань. Вона добре знала ціну зволіканню. — Робіть усе необхідне, Пірате. Я підготую наших людей.

За кілька хвилин зал перетворився на командний пункт. Старі супутникові канали й підземні кабелі ожили, з’єднуючи віддалені анклави. На голографічному столі один за одним спалахували точки й мутні відеосигнали: представники громад із руїн мегаполісів, інженери з гірських бункерів, ватажки кочівників із пустошей.

Коли всі канали з’єдналися, у залі запала напружена тиша. Десятки голосів притихли, чекаючи на центр.

Флекс виступила вперед, торкнувшись скроні, де під шкірою пульсував старий модуль зв’язку. Вона обвела поглядом голограми вцілілих, а потім подивилася на Торо, який став поруч.

— Слухайте всі, — почав Торо глибоким басом, що лунав у кожному терміналі. — Ми жили під розрізненими куполами, вважаючи їх фортецями. Але сьогодні ми дізналися правду. Планета задихається від радіації, і смерть — лише питання часу, якщо залишимося поодинці. У нас є шанс об’єднати куполи в єдиний щит і повернути Землі життя. Але на нашому шляху стоїть штучний інтелект і його армія «Об’єктів».

Екрани зашуміли від вигуків і обговорень. Хтось заперечував, хтось лякався, але більшість слухала із завмиранням серця.

— Ми знаємо цього ворога краще за будь-кого, — додала Флекс. Її голос звучав холодно й твердо, перекриваючи шум ефіру. — Бо колись самі були його частиною. Але ми знайшли волю звільнитися.