Частина 4. Холодний затвор і розкриті карти

Софія зробила крок до Артема, але він миттєво відступив назад, наче боявся заразити її своїм раптовим кошмаром. Його дихання було уривчастим. На лобі виступили дрібні краплі холодного поту. На підлозі лежав телефон, екран якого тріснув від удару об бруківку, але все ще світився криваво-червоним індикатором прихованого push-повідомлення.

— Артеме, ти лякаєш мене, — голос дівчини тремтів. Вона опустила руки, і її пальці, заплямовані лаком для дерева, безпорадно застигли в повітрі. — Що там написано? Це... це через мене?

Артем повільно нагнувся, підняв розбитий смартфон і затиснув його в кулаці так сильно, що скло ледь помітно хруснуло. Він зрозумів, що мовчати більше не можна. Якщо він зараз приховає правду, Барс знищить цю майстерню разом із її тендітною господаркою, як колись Луїза ледь не знищила його батька на заміській дачі [❤️‍🔥📖].

— Софіє, — Артем підійшов до неї і вперше обережно взяв її за тонкі плечі. Його погляд був важким, наповненим сивою втомою. — Пам'ятаєш, я казав, що я звичайний аналітик? Це... не зовсім так. Моя родина приховує таємницю, яка коштує мільярди тіньових грошей. Мій батько створив «Егіду» — систему, за якою полює синдикат «Vanguard». Дівчина, яку я кохав, виявилася їхнім агентом. Вони ледь не вбили мою сестру Аню...

Він зробив глибокий вдих, ковтаючи клубок у горлі.

— А тепер вони тут, на Подолі [🎻❤️]. Офіційно Вікторія-Луїза у тюрмі, але її спільник Олег Барс вистежив мене. Він погрожує тобі. Якщо я не віддам їм цифровий ключ, вони обіцяють... підлаштувати аварію. Таку ж, в яку потрапила Аня.

Софія не закричала. Вона не впала в істерику. Вона просто застигла, дивлячись на нього своїми великими ясними очима, і в їхній глибині Артем раптом помічив не страх перед смертю, а глибокий, усвідомлений сум. Вона надто добре знала, на що здатні ці люди — п'ять місяців тому Барс уже тримав її під прицілом у цих самих стінах.

— Я знаю, хто такий Барс, Артеме, — тихо, майже нечутно прошепотіла вона, і одна сльоза повільно скотилася по її блідій щоці. — Він... він використовував мій сервер. Він шантажував мене моїм маленьким братом. Капітан Макс із СБУ врятував нас тоді. Я думала, цей кошмар закінчився. Але музика минулого завжди повертається, якщо не дограти її до кінця.

У цей самий момент мідний дзвіночок над дверима майстерні знову різко звикнув.

Артем миттєво закрив Софію своїм тілом, затиснувши в руці важку металеву струбцину — єдину зброю, яка була під рукою. Двері відчинилися, і в залу швидким, упевненим кроком увійшов Макс Коваленко у своїй незмінній тактичній куртці. Слідом за ним, на ходу надуваючи рожеву бульку з полуничної жуйки, заскочила Марина. В її руках був відкритий ультрабук, на якому гарячково миготіли тривимірні графіки пеленгації.

-Відставити струбцину, Артеме, — жорстко, але з прихованою теплотою сказав Макс, опускаючи руку зі зброєю. — Ми перехопили сигнал секунду тому. Мій підрозділ уже веде трекінг цього пуш-пакета.

— Вони запеленгували твій IMEI прямо на Контрактовій, Артемчику, — Марина випустила густу хмару полуничного диму, яка красиво розсіялася під бурштиновим світлом ламп [❤️‍🔥📖]. — Барс думає, що він найрозумніший хакер у Східній Європі, але він забув, що «Цикада» тепер працює на державній службі. Я вже зациклила його зворотну IP-адресу. Трафік іде з закинутої будівлі колишнього заводу на Нижньому Валу. Це всього три квартали звідси.Артем підійшов до Макса, його очі палали холодною люттю двійняшки, яка готова.

Артем підійшов до Макса, його очі палали холодною люттю двійняшки, яка готова розірвати ворога за безпеку своєї родини.

— Я йду з вами, Максе. Він пообіцяв зробити з Софією те саме, що вони зробили з Анею. Я не залишуся в кутку.

— Ти цивільний, Артеме, — спробував заперечити Макс, але його залізна витримка дала тріщину, коли він побачив впертий, гранітний погляд друга.

— Мені байдуже, — відрізав Артем. — Твій спецназ рознесе там усе, а мені потрібно подивитися цьому виродку в очі. Софія залишається тут під охороною твоїх хлопців. А ми закриваємо цей код назавжди.

Марина клацнула клавіатурою, закриваючи одну з панелей доступу.

— Спецназ уже виїхав, капітане. Штурмові групи «Альфи» будуть на Нижньому Валу за сім хвилин. Якщо ми хочемо перехопити Барса до того, як він запустить протокол повного стирання серверів — нам треба летіти прямо зараз.

Софія підійшла до Артема, обережно торкнулася його забитої руки і тихо, але з неймовірною силою в голосі промовила:

— Повертайся, Артеме. Дороби цю віолончель. Вона чекає на твій лак.

Артем упевнено кивнув, розвернувся і разом із Максом та Мариною вискочив під проливний київський дощ. Фінальний раунд за нову мелодію Подолу офіційно розпочався