РОЗДІЛ 36

Заміра

— План такий, ми заходимо зліва, ви з права. Зрозуміло? – Хорей Беліан дивився на нас вичікуюче.

— У мене є кращий план, – я подивилася на Шейхана. Той кивнув і ми вийшли з укриття. Ми побігли вперед по дорозі з’єднавши браслети.

— Саяра, – ми тримаємо меч разом і б’ємо  першого вартового. Він закований в обладунки і тому залишається живим.

— Рафая, – ми з Шейханом побігли в різні сторони і знешкоджували вартових.

— Суан, – ми переходимо в стан невидимості, коли до нас летять ще вартових. Вони промахуються і б’ються один об одного. Ми знову стаємо видимими і з посмішками повертаємося до завмерлих від шоку гвардійців.

— Ходімо, – я повертаюся в бік єдиних дверей в цьому коридорі. Ми прямуємо до них і відкриваємо. Перед нами постає така картина:  чоловік у довгому чорному плащі стоїть в оточенні вартових, які наставили на нас зброю. Схоже це і є лорд Галахар. Ну то що, пограємо?

Я посміхнулася передбачаючи прекрасну битву.

— Інферно, - на моїй руці загорівся темний вогонь. Як же все-таки прекрасно відчувати темну силу знову. Тай характер у мене тепер знову як в дитинстві. Добрий з відтінками злого.

Я кинула вогонь у вартових і їх відразу зв’язало мотузками.

— Кітара, – на іншій руці загорівся білий вогонь і він теж був відправлений у вартових. Тепер всі вартові були зв’язані. І ніякі щити, які вони повиставляли, не змогли зупинити мій вогонь. Я запалила два вогні на руках і запустила їх у Ферая. Вони зв’язали і його, тож тепер всі вороги були переможені.

— А ти молодець Заміро. Я і не знав, що ти так вмієш!

— Про це Шейхане, знала тільки Вітанія.

— Але навіть я не знала всього. Де ти навчилася створювати білий вогонь?

— Я просто об’єднала темний огонь із силою світла і вийшов білий вогонь. Я навчилася цьому нещодавно, після того як темна сила повернулася.

— Про що ви зараз говорите? Звідки у принцеси Заміри темна магія?! – Хорей розгублено дивився на нас. Від нього не відставали і решта.

— Ми вам потім все розповімо. А зараз заберіть їх до в’язниці і допитайте.

— Як забажаєте, – Хорей вклонився і підійшов до лорда Галахара. Він взяв його за руку і перенісся геть. За ним те саме зробили і гвардійці.

— Думаю можна повертатися, – Шейхан подивився на нашу команду. Вони кивнули і ми попрямували до виходу.

— А що станеться з замком? – Кайлін продовжував дивитися вперед.

— Не знаю. Щось треба придумати, – Шейхан задумливим поглядом обвів стіни.

— А що якщо цей замок перенести  до Аронгари в якості нової резиденції Повелителів?

— Ти на що зараз натякаєш?! – я злісно поглянула на Теара. Він же не має на увазі, що ми з Шейханом…

— Да ну вам! Всім вже давно зрозуміло, що ви ідеальна пара. Досить казати, що це не так! – Теар зупинився і повернувся до нас з Шейханом, який теж зупинився.

— І про те ж кажу! – він вичікуючи подивився на мене. А що я?...

— Да йдіть ви! – і пішла далі. Швидше, поки вони не зрозуміли, що мені ця ідея до вподоби. Вони шли позаду, але почула їхню розмови:

— У Аронгарі є порожня ділянка землі, можна замок туди перенести.

— Думаю ти правий. Але як?

— Моєю магією землі! І зробити це можна просто зараз. Зв’яжися з батьками, щоб уладнали все з документами.

— Уже роблю. Ти геній Теаре!

— А ти сумнівався?

— Ні.

Ми вийшли в двір перед замком. Звідси він був ще красивіший ніж можна було уявити. Вежі замку обплітали ліани з квітами. Ворота через які ми вийшли були в орнаменті. Стіни замку були прикрашені візерунками різних кольорів. Теар вийшов уперед і  викликав свою магію. Вона почала обплітати замок і піднімати вгору. Шейхан підійшов до Ліани і щось їй сказав. Вона кивнула і перетворилася на дракона. Теар стрибнув на її спину коли вона підійшла.  Вони злетіли вгору і замок повільно піднявся за ними і полетів у бік, де мала бути Аронгара. Ми летіли за ними. Як доповіла друга частина групи, яка мала мене рятувати, напередодні мого викрадення, усі слуги у замку були звільнені. Вони зустріли тільки розпорядника, який прийшов забрати свої речі. У замку залишалися тільки вартові, яких ми знешкодили і відправили до в’язниці та Галахар з Палемом, яких ми відправили вслід за вартовими.

Коли ми прибули на місце, де має стояти замок, місто ще спало. Сонце тільки почала вставати і ще не гріло землю своїм промінням. Батьки вже чекали на нас там. Ми залишилися в небі, а Ліана з Теаром спустилися на землю. Теар поставив замок у призначеному місці, для цього був виритий спеціальний кратер, щоб він вмістився рівно. І тільки коли замок був поставлений і надійно закріплений у землі, и спустилися на землю.

— Зайдемо? – Шейхан подивився на батьків. Ті кивнули і ми пройшли в середину.

— Прийшов звіт з допиту Галахара, – Король Вейрен уважно подивився на нас. Ми вже сиділи  у вітальні перед каміном. Вона була досить велика, тому помістилися усі. На стінах висіли гобелени зі сценами битв, навколо каміна стояли декілька крісел. Під стіною були два дивани.

— І як, відомо навіщо він викрав мене?

— Так. Він хотів отримати твою силу. У нього були шпигуни і на уроці магії стихій, вони дізналися, що ти володієш магією Гелаксі. Він гадав, що з твоєю магією зможе захопити владу у Шеасі.

— І яке покарання чекає на нього? – Шейхан нахилився вперед.

— Смертна кара або довічне ув’язнення.

— Мені більше до вподоби перший варіант, – Шейхан сказав це абсолютно спокійним голосом.

— Не думала, що це скажу, але… я згодна з Шейханом. Він зрадив обидва королівства і хотів убити королівські сім’ї. Його дії привели до ув’язнення  тих, хто можливо не мав вибору і мусив йому підкорятися. Він занапастив багато життів, і все заради чого? Заради влади. Він не заслуговує на життя, – я піднялася і вийшла з зали. Я пройшла до балкону і вдихнула свіже повітря уже прокидаючогося міста. На вулицях уже з’являлися перші карети.  До мене підійшов Шейхан і став поруч.