РОЗДІЛ 23

Заміра

— Ми з Ліаною одружуємося, – після слів Теара, наступила тишина. — Сьогодні я зробив Ліані пропозицію. Я просто зрозумів, що не зможу жити без неї. Тож я вирішив зробити їй пропозицію. Вона погодилася і після закінчення першого курсу, ми з Ліаною влаштуємо весілля, – ми помовчали ще хвилину, особисто до мене сенс щойно сказаного доходив повільно. А потім… потім нас прорвало, ми почали вітати їх з заручинами. І знову сівши за стіл, вони разом з нами випили лимонаду, після того, як Вайнер промовив тост:

— Тост! За те, щоб ви були щасливі та богині Діара та Маула оберігали вас.                                            (Діара - богиня удачі; Маула - богиня сім’ї)

Ми разом відсвяткували їхні заручини та вирішили сьогодні повернутися до Шеасу. Ми перенеслись до кімнати. Як і передбачалося, у Шеасі п’ять годин вечора. Наші тваринки були пробачені за псування Аргеару, але вони вирішили залишитися на Острові Сутіні.

— Отже так народ, завтра нам треба створити клумбу, і на цьому проекти будуть закінчені. Гаразд?

— Так! - вони разом кивнули і пішли кожен готуватися до сну. Звичайно ще було рано, але всі вже хотіли переодягнутися, помитися і відпочити.

Ми вже посідали на ліжка. На годиннику була шоста година.

— Завтра середа чи не так? – Кайлін подивився на нас.

— Здається… - Шейхан почав напружено думати.

— Зараз подивлюся… так, середа, – Вітанія створила календар і подивилася на нього.

— Прекрасно, отже в четвер можемо піти в місто, ну то як?

— Я за! – Вітал підняв руку.

— І я! – Шейхан теж підняв руку верх. За ними руку підняли всі решта.

— Отже вирішено. В четвер ідемо в місто. Треба буде попередити всіх завтра.

В дев’ять годин, після гонгу, прибула Ламіліель. Ми з Шейханом підійшли до неї.

— Ламіліель, а чому вчора чергувала не ти? – я запитала в лоб. Тому що й справді, за словами Вайнера, вчора(за часом Шеасу) мала чергувати Ламіліель, а не Сансет.

— Я попросила Сансет мене підмінити, поранила  руку, треба було сходити в лазарет.

— А Сансет не могла допомогти?

— Вона була дуже виснажена. На магічному рівні. В неї магії тільки трохи залишалося.

— А, ясно… але ми не тому підійшли, – замість мене, тепер слово взяв Шейхан. — Ми хотіли спитати, в Айви є хлопець?

— Ні. Але вона закохана в свого одногрупника Елекіана Бурея.

— Звідки ти стільки про неї знаєш? – я справді не розуміла, звідки вони стільки знають один про одного.

— Ми були друзями з дитинства, як ви. І ця дружба залишилася і після вступу до академії. Потім ми вже познайомилися з рештою, а ще пізніше з вами.

— А хто цей Елекіан? – Шейхан не дивився Ламіліель, він дивився кудись повз неї і про щось думав.

— Він найрозумніший хлопець в академії. І найбільш самотній. Він ні з ким не дружить. Постійно проводить час в бібліотеці.

— Ну все зрозуміло. Дякую.

— Та нема за що. Але навіщо це вам?

— Хочемо допомогти Айві. – це ми промовили разом.

Наступного ранку, ми встали у вісім годин, так як гонг перенесли на  цю годину. У старшокурсників теж відмінили уроки. Вони мали підготуватися до спеціальних екзаменів, які вирішать чи залишаться вони в цьому році в академії чи ні.

Ми всі разом на чолі з Кальмією попрямували надвір. В саду був ряд клумб. У даний момент, навпроти вже готових, був ряд пустих клаптиків землі. Приблизно п’ять на п’ять метрів. Наша була останньою.

Ми взялися за роботу. Теар за допомогою магії землі спушив ґрунт. Я відправилася на Острів Сутіні за насінням для квітів. Я відала один мішечок Бетіару. Він разом з Валері поклали насіння на чотирьох краях території і почали вирощувати дерева для основи. Їхні руки засяяли зеленим сяйвом – магія природи. Із землі пробилися паростки, Кальмія магією життя допомагала їм рости. І вже через п’ять хвилин перед нами височіли п’ятиметрові дерева. Бетіар створив чотири входи та переплів дерева між собою так, щоб вони виглядали наче стіни. Далі ми з Валері магією світла пустили з насіння ліани та з Теаром перенесли їх у вже підготовлені ніші в стінах з гілок дерев та посадили їх там. Магією Сансет продовжила ліани так щоб вони спадали вниз. Разом з Кальмією вони пустили на них квіти. В цей час Кайлін, Шейхан та Вітал працювали в середині – саджали квіти в ніші дерева яке росло в центрі. Бетіар саме закінчував сходи, які вели на дах, по яким ми з рештою піднялися. Я, Вітанія, Нейлз, Вайнер та Мерлін взялися за створення саду. Теар, Ліана, Валері, Бетіар, Алексіан, Айва, Ламіліель саджали квіти в ніші в середині будівлі.

Через тридцять хвилин сад був готовий. З допомогою магії я запустила процес, через десять хвилин, всі рослини проростуть повністю. Коли ми дійшли до сходів, то побачили, що Бетіар доробляв перила. Усі квіти були посаджені, тож наша допомога уже була не потрібна. Ще через чверть години, наш проект був повністю готовий. Всі квіти та дерева повністю проросли. Ми вирішили перепочити, тому що зараз лише обід, а ми вже все закінчили. Ми вийшли на стежку і вже збиралися з Шейханом йти на зустріч до Елекіана, тому що в цьому напрямку бібліотека, коли до мене підійшов Вітал:

— Заміро, можна тебе на хвилинку, мені треба з тобою поговорити, – я подивилася на Шейхана, він стиснув зуби, але кивнув. Я пішла за Віталом до галявини вглиб саду.

— То, що ти хотів Вітале?

— Мені потрібна твоя допомога, мені подобається Вітанія. Я хочу зробити їй пропозицію наступного тижня, але не знаю як це зробити. Допоможеш?

— Я навіть не знаю… але ми обов’язково щось придумаємо.

— Дякую!

— Поки що немає за що. Я відійду на хвилинку, здається батьки написали листа.

— Звичайно, я чекатиму тебе тут,  – я кивнула пішла в напрямку невеличкої хащі.