РОЗДІЛ 22

Заміра

— І як нам перенести вас до світу живих? – я подивилася на Тінь та Сяйну.

Є спеціальне заклинання, але… його може промовити тільки той, хто має і темну і світлу магію в собі. Після зникнення Первородних, таких не залишилося… ми про це не подумали, вибачте… ми не зможемо вам допомогти… - вони розвернулися і присіли, готуючись до зльоту.

— Чекайте!... Я зроблю це… - всі дружно подивилися на мене. Я зможу це зробити, в мене вийде.

— Але ти володієш магією світла. Як ти збираєшся це зробити? – Тінь виглядав спантеличено.

— Розумієте,… Заміра колись володіла магією темряви, але після інциденту, в ній прокинулася магія світла. Проте магія темряви зникла. – Вітанія подивилася на кожного по-черзі.

— Гаразд. Ти впевнена?

— Так Тінь, впевнена.

— Гаразд. Заклинання Алта алатіс вікторія амат, ві віра віз. Торкнетеся жезлу, промовите заклинання і скажете наші імена. Це все що потрібно для ритуалу. Ну то як, готові? – я кивнула і першою підійшла до жезлу. До мене підійшли всі. Я глибоко вдихнула і видихнула, взялася за скіпетр і промовила:

— Алта алатіс вікторія амат, ві віра віз. Тінь та Сяйна! – жезл загорівся синім і вже через секунду ми стояли на траві на Острові Сутіні. Тут було спокійно і тихо… до конкретного моменту, коли наше повернення помітили і всі ринули до нас.

— Що з вами сталося?

— Як все пройшло?

— А що це за милі дракончики?

— Розказуйте!

 Тож нам довелося розповідати все, від початку до кінця.

І ось ми вже сидимо за столом на галявині після розповіді. За вікном уже сідає сонце, а ми п’ємо чай.

— Тож завтра продовжимо роботу? – я зробила глоток чаю.

— Так, за час що ви були відсутні, ми зробили щит та меч для одного артефакта, але схоже треб буде робити ще для одного… - Кайлін посумнішав.

— А я пропоную взагалі зробити унікальний артефакт. Парний.

— Це який? – ми дружно повернулися до Тіні.

— Колись давно, існували такі артефакти, які могли використовувати двоє. Для їхнього створення треба два мечі, два щити, якщо рахувати за вашим артефактом і дві душі драконів. Заклинання для парних клинків(так вони називаються) – Арма вірумкве віде те мокс. Тестіс темпорум, модо семпер контра сапєнте сперо сат. Абсіт айнуайрія інтер парес, вері та тем вобіс.

— Це буде важко…

— Але коли це ми не справлялися з поставленою перед нами задачею? – Теар перервав мене, але я була абсолютно згодна з його словами.

— Тоді, завтра приступаємо, але перш ніж піти спати… як ваші успіхи у пошуках  заклинань пошуку та невидимості?

— Прекрасно! – разом відповіли Валері та Мерлін.

— Гаразд. Пропоную записати, що ми маємо. – всі взялися за блокноти і через десять хвилин, з грюкотом блокноти були поставлені на стіл і пересунуті до середини. Ми почали обговорення артефакту.

 По завершенню нашої «наради» ми вирішили так: заклинання невидимості, як і підходить його класу робить нас невидимими. Заклинання «Арея Пікторе», змушує зникнути фізичну форму та ховає магічний слід. А ось заклинання пошуку, матиме обернену дію. Заклинання «Сакраментум Кано», не дозволяє нікому знайти тебе за слідом душі та аури.

Дракони полетіли відпочивати до спеціально створеного для них гнізда. А ми всі разом у дві години ночі попрямували до  Аргеару. Зайшли до своїх кімнат і впали на ліжка, миттєво заснувши.

Наступного ранку годин в десять, ми прокинулися, поснідали і приступили до роботи.

Кайлін, Кальмія, Ламіліель та Нейлз взялись за роботу ще одного комплекту зброї. А ми перш за все оглянули бібліотек.

З виду маленький будинок, всередині виявився сховищем мільйона стелажів. Вони помістилися в цьому приміщені завдяки заклинанню розриву простору. Ми цілий день шукали свідчення у скопійованих сюди з древнього архіву книгах. Шукали, виписували і створювали ідеальне заклинання для наших парних клинків.

Через два дні, все було готово.

На випробувані останнього варіанту клинків, в нас все вийшло. Повністю скореговані і випробувані. Вони були прекрасні.

Дворучний меч, який перетворюється в два браслети. Перетворити їх в один меч, а потім і в два можна тільки коли вони торкнуться один одного.

Ми з Шейханом надягнули браслети і підійшли один до одного. Взялися за руки так, щоб браслети доторкалися і разом промовили:

— Саяра. – ми тримали меч разом. Я зверху, ближче до леза, а Шейхан внизу.

— Рафая. – і ось мечі роз’єднуються. І кожен з нас вже тримає одноручний меч.

— Кіратеа. – і меч вже не меч, а щит.

— Суан. - і ми вже не видимі.

— Ріан. – і нас вже не можна відстежити.

— Шеара. – і ми з Шейханом вже заковані в броню дракони.

— Суан. – і ми вже видимі постаємо перед друзями у всій своїй красі.

— Чудово вийшло! – друзі підбігли до нас, щойно ми повернулися в нормальну форму, а мечі перетворилися на браслети.

— Пропоную відсвяткувати! – Вітал створив келих, у якому знаходився… лимонад.

— Чудово!

— Підтримую! – ми всі попрямували до штабу, створивши собі такі ж келихи. Все-таки нам потрібно перепочити.

— Народ, ви йдіть, а ми трохи затримаємося, але згодом до вас приєднаємося! –Теар спіймав Ліану за руку і потягнув до себе.

— Гаразд! – ми помахали їм і попрямували до штабу.

Ми встигли вже трохи перекусити, коли до нас приєдналися Теар та Ліана. Вони перекусили і піднявшись, промовили те, від чого ми всі застили на місці…